Якщо ж говорити про глибину показу роздвоєння особистості в розглядуваному творі, то вона відрізняється, скажімо, від таких творів, як «Ніс» М. Гоголя, «Двійник» Ф. Достоєвського. Обидва письменники зображують граничний випадок, так би мовити, патологічне роздвоєння. Відповідні віддвоєні образи в них повністю персоніфіковані й живуть власним життям. М. Коцюбинський же торкається передусім роздвоєння свідомості і самосвідомості, тобто суперечливості, реально існуючої в психіці кожної нормальної людини.
Таким чином, відштовхуючись від зображення психологічного процесу в розвитку характеру, М. Коцюбинський в етюді «Цвіт яблуні» йде далі, відкриваючи найглибші шари внутрішнього світу людини, який він показує в реальній суперечливості й русі. Одним з найважливіших засобів вираження цієї діалектики свідомості й самосвідомості, як і в попередніх творах, є система художніх деталей. Проте тут М. Коцюбинський виступає чималою мірою новатором. Якщо до нього переважно розроблялись системи предметних деталей (пор., наприклад, «Спати хочеться», «Людина у футлярі», «Дама з собачкою» А. Чехова; «Борислав сміється» І. Франка; «Виводили з села», «Камінний хрест» В. Стефаника), то він «освоює» новий вид художніх деталей – мікрообрази ідеальної сфери людини (наприклад, «пам'ять, той нерозлучний секретар мій»). У процесі складної організації всієї системи мікрообразів письменникові вдається надати їм особливого символічного значення, що виражає різні сторони людського «я».
Він іде!
Він іде!
Про працю над цим твором М. Коцюбинський писав В. Гнатюкові в листі від 6 вересня 1906 р.: «…Сими днями почав невелику новелу, швидко скінчу і вишлю Вам. Мені вже сором їсть очі перед Вами та «Л[ітературно]-н[ауковим] вісником». Може, на кінці того тижня дістанете новелку». 12 вересня 1906 p. M. Коцюбинський повідомляв В. Гнатюка: «Посилаю Вам (рекомендованим) свій образок «Він йде!» Якщо знайдете його можливим – помістіть у «Літературно]-н[ауковому] в[існику]». Не гнівайтесь, що даю Вам таку дрібницю. Може, колись пришлю більш вдатну».
Твір є відгуком на події, які мали місце в Чернігові 1905 р. Два дні тривав чорносотенний погром.
«5 листопада (22 жовтня) був похмурий день, накрапав дощик, було грязько й сиро. Ми всі були на головній (Богоявленській) вулиці, спостерігаючи величезні маси селян, що прибули до Чернігова, між якими шмигали в'юнкі фігури чорносотенців, підготовляючи юрбу до рішучих дій. Всі чекали умовного сигналу. І ось з'явилась процесія з хрестами і корогвами, яка прямувала від губернаторського будинку до базарної площі» (Черлюнчакевич М. Социал-демократическая организация 1904—1906 гг. на Черниговщине // «Летопись революции». 1925. № 4. С. 18).