Поривчастий вітер.

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Як дме!

ФІОР: Погано бачу, погано розумію, не вловлюю, не знаю, але знаю, що потрібен суд, без суду не годиться, ні, не треба... ну як же це?.. Без суду...

Ні, ви не можете без суду!

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Як дме!

КНЯЗЬ-ЛАМПА. Учепився в той суд, мов п’яни́ця за пагкан...

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Таж бо дме!

КНЯЗЬ-ЛАМПА (голосно): Навіщо суд? Вигвати цим згадникам, бугжуям і фашистам!

КНЯГИНЯ-СТОЛИК: І гітлегівцям!

ФІОР: Фашистам? Гітлерівцям? Що це?

Я нічого не знаю.

Це мене перевищує, переповнює, так, я переповнений, перевищений, переступлений, нічого я не знаю, нічого я не знаю, але знаю, що без суду ні-ні-ні, без суду...

Нехай це суд розгляне!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Суду йому заманулось у час бурі!

Блискавки валять, а він суду хоче!

Хоче розглядати, коли не видно анічого.

Бо ж темно...

Різко темніє, буря.