Збагнувши культурний і психологічний шлях, що його обрали американці, ми не лише вгамуємо свою допитливість, а й зможемо поміркувати про шлях, який американцям варто обирати. Історики, приміром, активно обговорювали тип мислення, властивий фермерам колоніальної доби. Силкувалися вони спритно примножити багатство своїх сімей чи просто дотримувалися традиційних місцевих практик? За цим запитанням криється ширше: були американські фермери індивідуалістами від перших днів колонізації чи стали такими лише в XIX столітті? Цю дискусію пожвавлює така думка: якщо американці колоніальної доби підпорядкували свої індивідуальні прагнення прагненням спільноти, тоді в Америці «знов» може запанувати колективніший лад. Однак якщо американці колоніальної доби осмислено прагнули задовольнити свої особисті прагнення, тоді це може означати (мабуть, хибно), що американці за натурою егоїстичні та що комунітаристські реформи не мають сенсу. З того, що історики виявляють, приміром, у бухгалтерських книгах фермерів XVIII століття, логічно не випливає необхідність обрати одну політичну позицію на противагу іншій. Однак історія – це психологічний, риторичний засіб переконання. Ось чому політичні суперники демонструють власні версії історії й використовують їх як артилерію в битвах за громадську думку. Що ж до згаданого прикладу, то історичні документи свідчать, що ступінь егоїстичності американців майже не змінювався впродовж століть. Проте в інших аспектах характер американців справді зазнавав змін: зокрема, вони ставали сентиментальнішими.

Різкий контраст між американцями колоніальної доби й нинішніми американцями в умовах життя, у матеріальних і соціальних умовах, що впливають на культуру й людський характер, можна пояснити за допомогою слова «більше». Сучасні американці майже все мають у більшій кількості: більше часу на Землі, більше багатства, більше речей, більше інформації, більше влади, більше знайомих і набагато більше варіантів вибору. Не абсолютно всього більше (наприклад, у американців XXI століття менше рідних братів і сестер, а також менше двоюрідних), але загалом більше американців здобули доступ до більшої кількості всього матеріального, соціального й особистого. Американці починали як «люди надлишку» (people of plenty), кажучи словами історика Девіда Поттера, однак згодом стали такими ще більшою мірою. Зі зміною поколінь чимало з тих, хто перебував за межами кола, де панував надлишок, і за межами культури незалежності, що її підтримував згаданий надлишок (про цю культуру я невдовзі розповім), долучилися до цього кола. У цьому сенсі більше американців стали американськішими.