входить через браму Школи Краси, в капелюсі з вуалеткою, з сумочкою в руці, мугикає танго милонга, наближається до Героя І
ГЕРОЙ І (на інвалідному/лікарняному візку): Я? Тебе?
на інвалідному/лікарняному візку
ОЛЬГА: Минуло п’ятнадцять років, відколи ти вийшов із дому. І я не знала, чи ти живий.
ГЕРОЙ І: Так.
ОЛЬГА (заглядає в сумочку): Ти не залишив адреси.
заглядає в сумочку
ГЕРОЙ І: Я не мав її.
ОЛЬГА: Ти казав, що йдеш по сигарети.
ГЕРОЙ І: Я купив сигарети.
Тим часом Онука займається фітнесом.
Тим часом Онука займається фітнесом.
ОЛЬГА: Тебе не було п’ятнадцять років! Що в тебе? Що з тобою? Поясни щось, скажи щось.
ГЕРОЙ І: Я розповім тобі анекдот (розповідає анекдот про дівчину з поштового віконечка, яка штемпелює листи, або якийсь інший).
розповідає анекдот про дівчину з поштового віконечка, яка штемпелює листи, або якийсь інший
ОЛЬГА: Анекдот. У таку мить! Це жахливо. Він розповість мені анекдот опісля п’ятнадцяти років...
ГЕРОЙ І: Я випив би пива (п’є через трубочку з крапельниці).
п’є через трубочку з крапельниці
ОЛЬГА: Пива в таку мить, коли я прагну звіту про все твоє життя! Я помилилась у тобі, Генрику!
ГЕРОЙ І: Мене звати Віктор!