Светлый фон
Чоловіки й жінки. Костюми довільні. Усі в безперервному русі. Навіть якщо вони стоять на місці, то крутяться навколо «своєї осі». Інші, крутячись навколо себе, водночас кружляють залою або міряють її кроками, дивлячись прямо перед собою, біжать кудись дрібним кроком, зупиняються, (ніби) нажахані, завертають назад, задкують, відвертають голови і крутять ними навсібіч, або розкланюються на всі боки. Старі люди, молоді й «у розквіті сил». Декотрі молодики без угаву підстрибують. Посеред натовпу видно Комбатанта З Довгою Бородою, Професора З Великими Вухами, Великого Рожевого Критика, який пищить, ставну Жінку В Чорному (Матрону?).

СКАРҐА (через салон може пройти Скарґа): Тамтої зайздрості теж повно поміж людей, з яких один другого щастя знести й зочити не ладен. Й огидить ближнього тим самим, що він має, чого другий неохоче бачить у нього, і рачить собі того бажати. І оте лихе око, яко Господь мовить, з щирої зайздрості показує незичливість до ближнього і миру з ним жодного мати не може, і згоди з ним не бажає. Така-от непозбувна бентега.

через салон може пройти Скарґа

На кілька секунд усі завмирають, відтак оживають. Обличчя в них набурмосені, похмурі (нібито «ображені»), Професор З Великими Вухами порскає слиною надовкіл... Одні розглядають других, — іноді здалеку, деколи зблизька... Дуже уважно приглядаються один до одного, хитають головами — начебто з недовірою. Згірдливо міряються поглядами. Відскакують один від одного. Зизують один на одного (дивляться)... Деколи всміхаються, а власне, показують зуби, ошкірюють зуби... Жінки кисло всміхаються або затинають губи, деколи показують язика. Інші стоять нерухомо, склавши руки під животом, нібито притримують своє причандалля, інші сплели руки на плечах, ще інші — тримають їх у кишенях (штанів), хтось несподівано розкидає руки й біжить у напрямку... Але несподівано змінює напрямок, опускає руки і стоїть нерухомо, хтось піднімає руку, хтось до когось махає долонею, тримають у руках аркушики й хустинки. Той обертається, цей завертає, усі розминаються. У безперервному русі, нічого не мовлять, але ворушать губами, й уважний глядач може відчитувати з цих порухів губ якісь короткі непристойні слова, котрі починаються на літери «с...» або «б...» і «д...».

На кілька секунд усі завмирають, відтак оживають. Обличчя в них набурмосені, похмурі (нібито «ображені»), Професор З Великими Вухами порскає слиною надовкіл... Одні розглядають других, — іноді здалеку, деколи зблизька... Дуже уважно приглядаються один до одного, хитають головами — начебто з недовірою. Згірдливо міряються поглядами. Відскакують один від одного. Зизують один на одного (дивляться)... Деколи всміхаються, а власне, показують зуби, ошкірюють зуби... Жінки кисло всміхаються або затинають губи, деколи показують язика. Інші стоять нерухомо, склавши руки під животом, нібито притримують своє причандалля, інші сплели руки на плечах, ще інші — тримають їх у кишенях (штанів), хтось несподівано розкидає руки й біжить у напрямку... Але несподівано змінює напрямок, опускає руки і стоїть нерухомо, хтось піднімає руку, хтось до когось махає долонею, тримають у руках аркушики й хустинки. Той обертається, цей завертає, усі розминаються. У безперервному русі, нічого не мовлять, але ворушать губами, й уважний глядач може відчитувати з цих порухів губ якісь короткі непристойні слова, котрі починаються на літери «с...» або «б...» і «д...».