висока палато

звертаюся до колег із КНП

і

У перервах фрагменти промов та інтерв’ю маршала Пілсудського про Сейм і депутатів.

ГОЛОС МАРШАЛА ПІЛСУДСЬКОГО ІЗ ЗАСВІТІВ:

Задля того, щоб уникнути якогось непорозуміння, додам, що я сам, особисто, як диктатор Польщі скликав цей сейм, що, маючи змогу роздавити, наче комах, цих сеймових хвойд після переможного завершення війни, я не зробив цього, позаяк, будучи прем’єром, діяв більш конституційно, ніж сам сейм, отож ніхто не може оскаржити мене у відсутності демократичних принципів, які закладені в моїй голові. І я дуже бажав би, щоби панове депутати не ідентифікували свій метод роботи з демократизмом. Їхня робота не робить честі демократизму.

Отож, коли третій сейм Речі Посполитої розпочав свою роботу, і я мав змогу, будучи прем’єром, спостерігати нові «тріумфи» у методах роботи сейму, такі суперечливі моїй душі, яка неспроможна працювати без очевидних наслідків, і так суперечливі моєму організмові, який ані на мить не може уподібнитися до цієї дрібної, ницої, напівдохлої мухи, я вирішив, що знову маю вибір — припинити будь-яку співпрацю із сеймом і бути в розпорядженні пана Президента, щоб октроювати в Польщі нові закони, або піти з посади голови польського Кабміну, який змушений співпрацювати із сеймом.

У цій аморальній атмосфері, в цій атмосфері «moral insanity», слабкі голови так просякають своєю нічим не обґрунтованою величчю, що спілкування з такими людьми стає доволі нестерпним, як, скажімо, вельми складним є спілкування навіть дуже чемних домашніх дітей із дітьми з виправних колоній. Ті панове, які одвічно конкурують із єдиним сувереном держави, позаяк самі почуваються суверенами, доходять у своїй поведінці — повторюю, часто маючи дуже слабкі голови — думки, що коли йому заболить живіт, і він у поганому гуморі з цього приводу, то це найважливіша подія для всієї держави. А коли такий пан, бува, обхезається, то кожен мусить бути в захваті від його обгидженої білизни, а якщо йому ще й трапиться нагода, і він набздить, то це вже закон для інших людей, а поготів для міністрів, які замість щоб працювати для держави, мусять обслуговувати й улещувати тих обхезаних істот.

У поведінці таких людей, вихованих у «moral insanity», є щось безмежно нахабне й каламутне з погляду здорового глузду, коли навіть ідіотизм безкарний, — а горопашна Польща і це мусить шанувати, — коли кожна хоч скільки-небудь тямуща людина мусить терпіти це товариство, коли від неї вимагають шанувати глупоти, нехай би вона потім плювала сама собі у вічі, вона мусить мовчати, коли її упосліджують, і вилизувати їхнє обхезане вбрання.