Затем выступил архиепископ Алексий, после чего состоялся молебен. Пели «Многая лета» украинскому войску, Украинской Республике, Центральной Раде, Генеральному секретариату. Хор исполнил кантату «Слава Україні».

По окончании молебна генеральный секретарь военных дел Симон Петлюра вместе с членами Генерального войскового комитета обошел строй войск. После этого Петлюра вместе с Грушевским и генеральными секретарями принял парад войска. Командовал парадом знакомый подполковник Капкан. На параде также были командующий округом полковник Павленко и комендант Киева генерал Цицович. Прошли украинские юнкера, затем донские казаки, украинский полк Георгиевских кавалеров, Богдановский полк, курень имени Шевченко, полк имени Полуботка, боевой курень эсеров, железнодорожники, почтальоны, рабочие (под красными флагами). Войско ушло по Владимирской улице. Парад закончился в четыре часа дня. Толпа подхватила Грушевского, Петлюру и Капкана и на руках понесла их через площадь к автомобилям.

Праздник закончился. Небо затянуло тучами, и пошел снег – перый снег в Киеве 1917 года…

– Зима заходить, – каже один з громадян, що йдуть по вулиці. – Хвалити бога, що вправились до сніги республику проголосити. Хвалити Бога, що вправились хату добудувати, – додає другий громадянин…{726}

– Зима заходить, – каже один з громадян, що йдуть по вулиці. – Хвалити бога, що вправились до сніги республику проголосити.

Хвалити Бога, що вправились хату добудувати, – додає другий громадянин…{726}

Будущий советский классик Павло Тычина отозвался на праздник провозглашения Универсала красивым стихотворением:

После Третьего Универсала

После Третьего Универсала

Как несколькими месяцами ранее телеграмма Бубликова, III Универсал был передан по железнодорожному телеграфу – всем комиссарам, учреждениям Украины и России. Был он также передан по радиотелеграфу{728}. Хотя тогдашние средства связи не шли ни в какое сравнение с сегодняшними, информация распространилась быстро.

Воспринят Универсал был, как уже говорилось, неоднозначно – в особенности представителями неукраинских партий.

«Нова Рада» в передовой статье от 9 (22) ноября дала вполне ожидаемую оценку (хотя и для сомнений оставила место):

Вийшов третій з ряду універсал Української Центральної Ради. Документ це напевне ваги історичної, який може положити підстави справді нового життя на Україні, який юридично визначає той новий шлях, що по йому має йти проклямована республіка Українська. Можна різно дивитись на те, чи треба і чи варто було з цим оповіщенням виходити перед люде саме тепер, коли незабаром має бути скликана Установча Рала України. Можна різно оцінювати цей акт і з погляду його юридичної правосильности, як виданий без порозуміння з иншими частинами федеративної Росії. Можна нарешті критично ставитись і до тих практичних заходів, які зазначує новий універсал. Але не зважаючи на все це, мусимо визнати, що новий акт Центральної Ради справді має історичний характер, як поворотний пункт в найновішій історії України. Перший універсал на початку червня робив підсумок усьому попередньому, всім національним здобуткам перших місяців революції на Україні. Другий універсал початку липня ставив завдання державної природи і позначав шляхи для будуччини. Третій універсал, виданий 7 листопада, вже зовсім став на цей шлях державного будівництва й поставив усі кропки над усіма і. Українська республіка, що була фактично встановлена попередніми адміністративними актами Центральної Ради та Генерального Секретаріята, тепер дістає вже законодатне підтвердження, скільки взагалі можна говорити про законодатні акти під час революції, що здобуває право своє боротьбою і нею ж його й підтримує{729}.