Високі збори! Грізний момент крівавої боротьби в Росії і на Україні, коли нема центральної власти, коли повстала і все шириться громадянська війна, що переходить уже ї на Україну, – вимагає від українських партій рішучих кроків, щоб зміцнити власть, зробити Україну базою революції і відси боронити здобутки революції в цілій Росії. В такий час і для здійснення таких завдань потрібні героїчні засоби. Після довгих міркувань і сумнівів Генеральний Секретаріат прийшов до тої думки, що для того, щоби краєва власть стала справжньою фактичною властю, під нею повинна бути міцна підвалина і такою підвалиною може бути тільки проголошення Української Народної Республики, яка буде повнопправним тілом в міцній спілці народів Росії…

(За цими словами вибухає грім оплесків та покликів “слава“. Овація довго лунає в залі. Всі в захопленню повставали з місць. Тільки гурт представників “меншостей” не поділяє загальної радості і стоїть мовчки і неначе понуро).

До сих пор, продолжал Грушевский, мы считали подобное решение прерогативой Украинского [sic] Учредительного собрания. Но теперь, дескать создалась потребность сделать это здесь и сейчас. В частности, он сослался на постановление III Всеукраинского военного съезда, который представлял три миллиона вооруженных людей и который потребовал провозглашения Украинской республики.

Від тої пори українські фракції цілий тиждень радились про це і тільки вчора прийшли до згоди, що далі цього акту відкладати не можна. Але вчора Універсала не можна було ще оголосити, бо його вироблення було скінчено пізно; до того представники меншостей просили відкласти проголошення, щоб вони також могли обміркувати зміст Універсала. Отже, дозвольте оголосити цей акт тепер… Всі встають з місць. В залі настає велична тиша. М[ихайло] Грушевський читає поданий у нас вчора [в газете «Нова Рада» за 8 (21) ноября. – С. М.] Універсал, який всі вислухують з великою увагою. На обличчях присутніх відбивається внутрішній захват. Всі почувають, що це великої ваги історичний момент. Тільки при найбільш виразних словах Універсала тиша враз переходить в овацію і – знову тиша. Читання Універсала скінчено. Грім оплесків на останню фразу про скликання Української Установчої Ради переходить в спів “Ще не вмерла Україна“, потім “Заповіт”, після якого оголошено перерву на 10 хвилин.

Від тої пори українські фракції цілий тиждень радились про це і тільки вчора прийшли до згоди, що далі цього акту відкладати не можна. Але вчора Універсала не можна було ще оголосити, бо його вироблення було скінчено пізно; до того представники меншостей просили відкласти проголошення, щоб вони також могли обміркувати зміст Універсала. Отже, дозвольте оголосити цей акт тепер…