Якщо судити з витівок сина Фрідвульфи на уроках догляду за магічними істотами, то все вказує на те, що він успадкував жорстоку вдачу своєї матінки.

І от чудернацький поворот: відомо, що Геґрід завів близьку дружбу з хлопчиком, котрий позбавив Відомо-Кого могутності, — тим самим примусивши Геґрідову матір, як і решту прибічників Відомо-Кого, переховуватися. Можливо, Гаррі Поттеру невідома неприємна правда про його гігантського товариша, проте Албус Дамблдор зобов’язаний запевнити всіх, що і Поттер, і його друзі попереджені про небезпеку, пов’язану з напіввелетнями.

Гаррі дочитав і глянув на Рона, що стояв з відкритим від подиву ротом.

— Як вона довідалася? — прошепотів він.

Але Гаррі турбувало не це.

— Що ти мав на увазі — «Всі ми ненавидимо Геґріда»? — накинувся він на Мелфоя. — І що це за маячня, що його боляче покусав флоберв’як? — він тицьнув пальцем на Креба. — У них навіть зубів немає!

Креб гиготів, вочевидь, вельми собою вдоволений.

— Карочє, думаю, тепер учительській кар’єрі цього виродка гаплик, — сказав Мелфой, сяючи очима. — Напіввелетень… А я думав, що він замолоду проковтнув пляшчину косторосту… Мамусям і татусям це не сподобається… Вони переживатимуть, що він згамає їхніх бідолашних діточок, ха-ха-ха…

— Та ти!..

— Гей, ви там! Попрошу уваги! — долинув до хлопців голос професорки Граблі-Планки.

Дівчата гладили єдинорога, тісно його обступивши.

Гаррі був такий розлючений, що сторінка «Щоденного віщуна» тремтіла у нього в руках. Коли він, нічого не бачачи, обернувся до єдинорога, професорка перелічувала вголос, щоб хлопцям теж було чути, його численні магічні властивості.

— Сподіваюся, ця жінка залишиться! — сказала Парваті Патіл, коли урок закінчився й вони всі йшли до замку на обід. — Це більше схоже на догляд за магічними істотами… Єдинороги — то справді магічні створіння, це не якісь там потвори…

— А як же Геґрід? — зі злістю спитав Гаррі, коли вони піднімалися по сходах.

— А що з ним? — незворушним голосом обізвалася Парваті. — Нехай і далі собі лісникує.

Після балу Парваті поводилася з Гаррі дуже холодно. Він розумів, що мав би вділити їй тоді трохи більше уваги, але, здавалося, що вона й так непогано провела час. Вона розповідала всім, хто її слухав, що домовилася наступної суботи зустрітися в Гоґсміді з бобатонським хлопцем.

— Це був справді хороший урок, — сказала Герміона, коли вони зайшли до Великої зали. — Я не знала й половини того, що професорка Граблі-Планка розповіла нам про єдино…

— Ось подивися! — Гаррі тицьнув їй під носа статтю зі «Щоденного віщуна».