— Вони так це висвітлюють, наче він помирає, — повільно проказав Гаррі. — Але навряд чи він дуже хворий, якщо спромігся добратися аж сюди…

— Мій брат — особистий помічник Кравча, — повідомив Рон. — Він каже, що Кравч перепрацювався…

— Востаннє, коли я бачив його зблизька, він мав справді хворобливий вигляд, — повільно проказав Гаррі, й далі читаючи статтю. — Це було того вечора, коли з Келиха вилетіло моє прізвище…

— Так йому й треба — за те, що вигнав Вінкі, — холодно сказала Герміона. Вона гладила Бакбика, а той хрумкотів курячими кістками, що їх йому кидав Сіріус. — Мабуть, тепер шкодує… Нарешті відчув, як це — жити, коли Вінкі його вже не доглядає.

— У Герміони — нав’язлива ідея про ельфів-домовиків, — пояснив Рон Сіріусові, кинувши на Герміону похмурий погляд.

Сіріус, однак, зацікавився.

— Кравч звільнив свого ельфа-домовика?

— Так, на Кубку світу з квідичу, — сказав Гаррі й почав розповідати про те, як з’явилася Чорна мітка, про Вінкі, яку знайшли із затиснутою в руці чарівною паличкою Гаррі та про лють містера Кравча.

Коли Гаррі закінчив свою розповідь, Сіріус схопився на ноги й почав міряти кроками печеру.

— Якщо я правильно розумію, — сказав він за хвилину, розмахуючи черговим курячим стегенцем, — то вперше ви побачили цю ельфиню в ложі для шановних гостей. Вона зайняла для Кравча місце, так?

— Так, — одночасно вигукнули друзі.

— Але Кравч на матч так і не з’явився?

— Не з’явився, — сказав Гаррі. — Здається, він це пояснив тим, що був дуже заклопотаний.

Сіріус мовчки ходив. Тоді сказав:

— Гаррі, після того, як ви вийшли з ложі, ти перевіряв, чи чарівна паличка в кишені?

— Е-е-е… — Гаррі напружено згадував. — Ні, — сказав він нарешті. — Не було потреби її використовувати до того, як ми опинилися в лісі. А потім я запхав руку в кишеню і знайшов там лише всенокль, — він глянув на Сіріуса. — Думаєш, той, хто вичаклував Мітку, вкрав у мене паличку ще в ложі?

— Цілком можливо, — сказав Сіріус.

— Вінкі не крала палички! — різко заперечила Герміона.

— Ельфиня не єдина сиділа в ложі для шановних гостей, — відказав Сіріус, наморщивши лоба й не перестаючи ходити. — Хто сидів позаду вас?

— Багато хто, — задумався Гаррі. — Якийсь болгарський міністр… Корнеліус Фадж… Мелфої…