— Так, — палко промовила Герміона, — він звільнив її лише через те, що вона не залишилася в наметі й не дозволила себе розтоптати…

— Герміоно, ти можеш трохи заспокоїтися з тими ельфами? — не втерпів Рон.

Але Сіріус похитав головою й сказав:

— Роне, вона краще збагнула Кравча, ніж ти. Коли хочеш дізнатися, що за людина перед тобою, придивись, як вона ставиться не до рівних, а до підлеглих.

Він провів рукою по неголеному обличчі, очевидно, напружено міркуючи.

— Уся ця постійна відсутність Барті Кравча… Він не лінується подбати, щоб ельфиня-домовичка зайняла йому місце на Кубку світу з квідичу, а в результаті навіть не з’являється на матч. Він тяжко працює, щоб відновити Тричаклунський турнір, а потім так само не приходить і на нього… Це не схоже на Кравча. Я готовий з’їсти Бакбика, якщо він хоч раз у житті брав собі вихідний через хворобу.

— То ти знаєш Кравча? — спитав Гаррі.

Обличчя Сіріуса спохмурніло. Він раптом набрав такого загрозливого вигляду, як і в ту ніч, коли Гаррі вперше з ним зустрівся і коли ще вважав його вбивцею.

— О, я добре знаю Кравча, — тихо сказав він. — Це він наказав посадити мене в Азкабан — без суду й слідства.

— Що? — в один голос вигукнули Рон з Герміоною.

— Та ти жартуєш! — не повірив Гаррі.

— Ні, не жартую, — сказав Сіріус, відгризаючи великий шматок курки. — Кравч тоді був начальником відділу магічних правоохоронних органів. Ви не знали?

Друзі заперечливо похитали головами.

— Він мав бути наступним міністром магії, — вів далі Сіріус. — Барті Кравч — великий чарівник, наділений неймовірними магічними здібностями та владолюбством. І лютий противник Волдеморта, — додав він, правильно витлумачивши вираз Гарріного обличчя. — Барті Кравч завжди виступав проти темних сил… але ви не зрозумієте… ви ще юні…

— Мій тато на Кубку світу казав так само, — у Роновому голосі чулося роздратування. — Може, ми все ж спробуємо зрозуміти?

Усміх промайнув на худім лиці Сіріуса.

— Гаразд…

Він ще раз пройшовся туди-сюди печерою і сказав:

— Уявіть, що Волдеморт знову могутній. Ви не знаєте, хто його прибічники, не знаєте, хто працює на нього, а хто — ні. Відомо лиш те, що він уміє керувати людьми, примушуючи їх робити жахливі речі — і вони не можуть опиратися. Ви боїтеся за себе, за своїх рідних та друзів. Щотижня з’являються нові повідомлення про смерті, зникнення, тортури… У Міністерстві магії сум’яття, там не знають, що робити, намагаються хоч би тримати все в таємниці від маґлів — а тим часом маґли теж гинуть. Повсюди жах… паніка… розгубленість… от як воно було.

— Такі часи виявляють в одних їхні найкращі якості, а в інших — найгірші. Можливо, Кравчеві принципи на початку були добрі. Не знаю. Він швидко зростав на службі і почав наводити лад, вживаючи суворі заходи до Волдемортових прибічників. Аврорам було надано нові повноваження — наприклад, убивати — замість того, щоб захоплювати. Я був не єдиний, кого без суду передали дементорам. Жорстокість Кравч намагався здолати жорстокістю. Він дозволив застосовувати проти підозрюваних непрощенні закляття. Я сказав би, що він став таким же безжальним та жорстоким, як і прибічники темних сил. Однак багато хто вважав, що він усе робить правильно, і чимало чарівників та чарівниць галасувало, щоб він став міністром магії. Коли Волдеморт зник, здавалося, що підвищення Кравча на цю посаду — лише питання часу. Але тоді раптом сталося нещастя… — Сіріус похмуро усміхнувся. — Кравчевого сина впіймали з групкою смертежерів, яким вдалося уникнути Азкабану. Очевидно, вони намагалися знайти Волдеморта й повернути його до влади.