— ПОТТЕР!

Гаррі аж занесло від різкої зупинки. Він озирнувся.

Снейп щойно з’явився з прихованих сходів за кам’яним гаргуйлем. Стіна за ним знову з’їхалася, а він пальцем підкликав Гаррі до себе.

— Поттере, що ти тут робиш?

— Я мушу побачити професора Дамблдора! — відповів Гаррі, побігши назад коридором і зупинившись перед Снейпом. — Містер Кравч… він щойно з’явився… він у лісі… він просить…

— Що за нісенітниці? — блиснув чорними очима Снейп. — Про що ти?

— Про містера Кравча! — закричав Гаррі. — З міністерства! Він хворий, він у лісі, він хоче побачитися з Дамблдором! Скажіть мені пароль…

— Поттере, директор зайнятий, — сказав Снейп і його тонкі губи скривила неприємна посмішка.

— Я повинен розповісти Дамблдорові! — не вгавав Гаррі.

— Поттере, ти хіба не чув, що я сказав?

Гаррі бачив, що Снейп насолоджується своєю владою над ним.

— Послухайте, — сердито промовив Гаррі. — З Кравчем не все гаразд. Він… він з’їхав з глузду. Каже, що хоче попередити…

Кам’яна стіна за Снейпом розсунулася. В її отворі стояв Дамблдор, одягнений у довгу зелену мантію. Його обличчя виказувало крайнє зацікавлення.

— Щось сталося? — спитав він, дивлячись то на Гаррі, то на Снейпа.

— Пане професоре! — Гаррі поспішив заговорити раніше за Снейпа. — У лісі містер Кравч. Він хоче з вами говорити!

Гаррі думав, що Дамблдор щось запитає, але, на щастя, Дамблдор нічого не питав.

— Показуй дорогу, — кинув він і пішов слідом за Гаррі. Снейп залишився стояти біля гаргуйля. Обличчя його стало вдвоє потворнішим, ніж завжди.

— Гаррі, що казав містер Кравч? — спитав Дамблдор, коли вони збігали мармуровими сходами.

— Казав, що хоче вас попередити… що він зробив щось жахливе… згадував свого сина… і Берту Джоркінз… і… і Волдеморта… казав, що Волдеморт стає сильніший…

— Авжеж, — Дамблдор пришвидшив темп, і вони вбігли в непроглядну темряву.