— Тобі дуже добре все вдається, — підбадьорювала його Герміона, переглядаючи перелік заклять і викреслюючи вже вивчені. — Деякі стануть тобі в пригоді.

— Ось погляньте, — озвався Рон, який визирав у вікно. — Що це Мелфой робить?

Гаррі з Герміоною підійшли до вікна. Мелфой, Креб і Ґойл стояли під деревом. Креб та Ґойл, хитро посміхаючись, стежили, щоб ніхто не підійшов. Мелфой тримав руку біля рота й щось говорив.

— Здається, він говорить по рації, — зацікавлено сказав Гаррі.

— Це не рація, — заперечила Герміона. — Я ж вам казала, що такі штуки у Гоґвортсі не спрацьовують. Гаррі, — кинула вона, повертаючись на середину класу, — спробуймо ще раз закляття-щит.

*

Сови від Сіріуса прилітали тепер щодня. Як і Герміона, він хотів, щоб Гаррі зосередився на підготовці до третього завдання і ні про що інше не думав. У кожному листі він нагадував: хоч би що діялося за стінами Гоґвортсу, Гаррі це не стосується, адже він однак ні на що не може вплинути.

Якщо Волдеморт і справді сильнішає, — писав він, — то я зобов’язаний тебе від нього захищати. Доки ти під захистом Дамблдора, він до тебе не дістанеться, але ти все одно не ризикуй. Зосередься на тому, щоб успішно пройти лабіринт, і лише після того ми зможемо взятися до інших справ.

Якщо Волдеморт і справді сильнішає, — писав він, — то я зобов’язаний тебе від нього захищати. Доки ти під захистом Дамблдора, він до тебе не дістанеться, але ти все одно не ризикуй. Зосередься на тому, щоб успішно пройти лабіринт, і лише після того ми зможемо взятися до інших справ.

Що ближче було до двадцять четвертого червня, то Гаррі більше нервувався. Однак свій теперішній стан він і близько не міг порівняти зі знервованістю перед першим чи другим завданнями. Цього разу він був певен, що зробив усе можливе, щоб підготуватися до випробування. До того ж, це мала бути остання перешкода. Незалежно, добре чи погано він її подолає, усе нарешті закінчиться.

*

Сніданок за ґрифіндорським столом у день третього завдання був надзвичайно гамірним. Поштова сова принесла Гаррі листівку від Сіріуса з побажанням успіху. І від цього звичайного клаптика пергаменту з відбитком брудної собачої лапи на звороті Гаррі стало тепліше на душі. Герміоні стара сова-сипуха принесла ранковий випуск «Щоденного віщуна». Та розгорнула газету, глянула на першу сторінку й раптом порснула на неї гарбузовим соком, який саме пила.

— Що таке? — разом вигукнули Гаррі й Рон.

— Нічого, — Герміона спробувала заховати газету, але Рон її висмикнув.

Він прочитав заголовок і сказав:

— Тільки не це. Не сьогодні. От стара корова!