— Трохи по мені пройшлася, — легковажно сказав Гаррі, згортаючи газету.

За слизеринським столом з нього реготали Мелфой, Креб та Ґойл. Вони крутили біля скронь вказівними пальцями, кривили божевільні гримаси і по-зміїному вивалювали язики.

— Як вона дізналася, що на віщуванні в тебе розболівся шрам? — спитав Рон. — Вона не могла там бути, не могла про це почути…

— Вікно було відчинене, — сказав Гаррі. — Я його відчинив, щоб подихати…

— Ви були на вершечку Північної вежі! — вигукнула Герміона. — Твій голос не міг долинути аж донизу!

— Це ж ти в нас розслідуєш магічні методи підслуховування! — відрізав Гаррі. — От і скажи, як їй це вдалося!

— Я намагалася! — мовила Герміона. — Але я… Але…

Дивний сонний вираз з’явився раптом на її обличчі. Вона підняла руку з розчепіреними пальцями і пригладила волосся.

— Що з тобою? — спохмурнів Рон.

— Все нормально, — майже не дихаючи, відповіла Герміона. Вона ще кілька разів провела долонею по волоссі і раптом, приклавши руку до рота, почала говорити в неї, наче в невидиму рацію. Гаррі з Роном перезирнулися.

— А я й не здогадувалася, — проказала Герміона, дивлячись перед собою. — Здається, я знаю… бо тоді ніхто більше не міг побачити… навіть Муді… і вона змогла б вибратися на підвіконня… але ж їй заборонено… їй абсолютно заборонено… Здається, ми її підловили! Я на дві секунди збігаю в бібліотеку — щоб переконатися!

З цими словами Герміона схопила портфель і вилетіла з Великої зали.

— У нас за десять хвилин екзамен з історії магії! — закричав їй услід Рон. Це ж треба, — обернувся він до Гаррі, — так ненавидить ту кляту Скітерку, що через неї готова спізнитися на екзамен. Ти що робитимеш на іспиті в Бінса — знову читатимеш?

Звільнений від підсумкових іспитів як чемпіон Тричаклунського турніру, Гаррі на кожному екзамені сидів у кінці класу й вишукував свіжі закляття для третього завдання.

— Мабуть, що так, — відповів він. Та саме тієї миті побачив, що до них наближається професорка Макґонеґел.

— Поттере, після сніданку чемпіони збираються в кімнаті за залою, — повідомила вона.

— Але ж завдання почнеться аж увечері! — злякавшись, що переплутав час, Гаррі перекинув яєшню.

— Мені це відомо, — сказала вона. — На останнє завдання запрошено родичів чемпіонів. Ця зустріч для вас — нагода з ними привітатися.

Професорка ліпша. Гаррі вражено дивився їй услід.