Гаррі просто дивився й дивився, переляканий скоєним, не усвідомлюючи, що й сам з голови до п’ят заляпаний кров’ю й водою. Плаксива Мірта й досі ридала й завивала вгорі. Снейп утретє виконав протизакляття й обережно поставив Мелфоя на ноги.

— Тобі треба в лікарню. Можуть залишитися шрами, але якщо негайно вжити материнку, то можна уникнути й цього… ходімо…

Він допоміг Мелфоєві вийти з туалету, а біля самих дверей обернувся й звелів холодним злим голосом:

— А ти, Поттер… зачекай на мене тут.

Гаррі і не намагався протестувати. Він поволі встав, тремтячи всім тілом, і глянув на мокру підлогу. По ній розпливалися, немов червоні квіти, криваві плями. Гаррі не мав сили примусити Плаксиву Мірту замовкнути, хоч та завивала й стогнала, упиваючись насолодою.

Снейп повернувся за десять хвилин. Зайшов у туалет і зачинив за собою двері.

— Геть, — наказав він Мірті, й та негайно шубовснула в унітаз, залишивши по собі дзвінку тишу.

— Я не хотів, — одразу почав виправдовуватися Гаррі. Його голос відлунював у холодному, вогкому просторі. — Я не знав, як діє це закляття.

Але Снейп не зважав на його белькотання.

— Очевидно, я тебе, Поттер, недооцінив, — сказав він тихо. — Хто міг би подумати, що ти знаєш такі темні чари? Хто тебе навчив?

— Я… прочитав.

— Де?

— У… бібліотечній книжці, — на ходу вигадував Гаррі. — Не пам’ятаю, як нази…

— Брешеш, — урвав його Снейп. У Гаррі пересохло в роті. Він знав, що зараз зробить Снейп, і він не зможе йому перешкодити…

Туалет немовби замерехтів перед його очима; він силкувався заблокувати свої думки, та, попри всі намагання, примірник «Прогресивної методики зіллєваріння» Напівкровного Принца сповільна таки виринув у його свідомості…

І ось він знову дивився на Снейпа посеред цього розтрощеного й затопленого туалету. Дивився в Снейпові чорні, як ніч, очі, без надії сподіваючись, що він не побачив того, чого він так боявся, однак…

— Принеси мені свою сумку, — шовковим голосом звелів Снейп, — і всі свої підручники. Усі. Принеси сюди. Негайно!

Не було сенсу сперечатися. Гаррі розвернувся й побрьохав з туалету. Вийшовши в коридор, кинувся бігти до ґрифіндорської вежі. Більшість учнів рухалися в протилежний бік; вони витріщалися на нього, захлюпаного водою й кров’ю, щось питали, але він не відповідав.

Він був ошелешений; мав таке відчуття, ніби улюблена домашня тваринка раптом оскаженіла. Що собі думав Принц, записуючи в підручник таке закляття? І що буде, коли його побачить Снейп? Чи скаже він Слизорогові… (Гаррі аж у животі замлоїло)… як саме Гаррі цілісінький рік досягав таких чудових результатів? Чи він конфіскує і знищить книжку, завдяки якій Гаррі стільки всього навчився… книжку, яка стала своєрідним наставником і приятелем? Так не повинно статися… Гаррі не міг би цього дозволити…