І, не кажучи більше ні слова, Снейп вийшов з туалету, а Гаррі стояв і дивився в потріскане дзеркало, відчуваючи таку слабкість, якої Рон, напевно, не відчував ніколи в житті.

— Не хочу нагадувати, що я тобі це не раз казала, — зронила Герміона згодом у вітальні.

— Перестань, Герміоно, — сердито буркнув Рон.

Гаррі так і не пішов вечеряти; у нього геть пропав апетит. Він щойно закінчив розповідати Ронові, Герміоні й Джіні про те що сталося, хоч у цьому й не було великої потреби.

Новина розлетілася блискавично: Плаксива Мірта, очевидно, вважала за свій обов’язок вигулькувати в кожнісінькому туалеті замку, розносячи цю вістку; Мелфоя в шкільній лікарні вже провідала Пенсі Паркінсон; не гаючи часу, вона почала скрізь паплюжити Гаррі, а Снейп розповів викладачам усі подробиці того, що сталося. Гаррі вже довелося пережити страшенно неприємні п’ятнадцять хвилин у товаристві професорки Макґонеґел, яка сказала, що йому дуже пощастило, як його відразу не вигнали, і що вона від усього серця підтримує призначене Снейпом покарання щосуботи до кінця семестру.

— Я ж тобі казала, що той Принц був паршивий тип, — ніяк не могла вгамуватися Герміона. — І я мала рацію, скажи?

— Я так не думаю, — впирався на своєму Гаррі.

Йому було погано й без Герміониних повчань; обличчя гравців ґрифіндорської команди, коли він їм повідомив, що не гратиме в суботу, були для нього найгіршою карою. Він відчував погляд Джіні, але не піднімав на неї очей; не хотів побачити її розчарування чи обурення. Сказав їй тільки, що в суботу вона буде ловцем, а Дін знов увіллється в команду і займе її місце загонича. Якщо вони переможуть, то Джіні помириться з Діном на хвилі загальної післяматчевої радості… ця думка пронизала Гаррі крижаним ножем…

— Гаррі, — все чіплялася Герміона, — і як же ти можеш захищати ту книжку після того, як закляття…

— Та скільки можна триндіти про книжку! — зло урвав її Гаррі. — Принц просто переписав це закляття! Він же не радив його застосовувати! Скоріше за все, він записав те, що хтось використав проти нього!

— Я в це не вірю, — заперечила Герміона. — Ти просто виправдовуєшся…

— Я не виправдовуюся! — вигукнув Гаррі. — Краще б я такого не робив — і не тільки через той десяток покарань. Ти знаєш, що я не використав би таке закляття навіть проти Мелфоя, але не можна звинувачувати в цьому Принца, адже ж він не написав: «Випробуйте, це класна штучка»… він просто робив нотатки для себе, а не для когось іншого…

— То ти хочеш сказати, — не могла повірити Герміона, — що підеш туди і..

— …і заберу книжку? Аякже, — переконано заявив Гаррі. — Послухай, без Принца я б ніколи не виграв фелікс-феліціс. Ніколи б не довідався, як урятувати від отруєння Рона, ніколи б…