Ще ж і те про преподобного цього отця Йоана у тій самій книзі Лимонар написано, що ходив колись у межах поля того, де печера його була, і зустрів лева великого, що назустріч йому йшов, на місці, що вельми тісну стежку мало, між двома загородами терновими, ними ж землероби звикли загороджувати ниви свої. І настільки тісна була дорога, що одна піша людина без ноші заледве могла пройти через терня. І коли обидва, старець і лев, один до одного наблизилися, старець не дав дороги леву ані лев через вузькість місця не міг повернути з дороги — і неможливо їм було розминутися одному з одним. Бачив лев, що угодник Божий ніяк назад не вертається, але пройти шлях без перепон хоче, став зліва від старця на задніх ногах і, загороду ту тягарем свого тіла трохи посунувши, дав преподобному вільну дорогу. Минув старець лева, його хребта своїм хребтом торкаючись, і так своєю дорогою кожен пішов.
До цього авви Йоана прийшов один брат і, нічого не побачивши в печері, де той перебував, спитав: "Як тут перебуваєш, авво, не маючи потрібного до життя?" Відповів старець: "Дитино, печера ця — надбання духовне, дає і бере, дає рукоділля, бере потрібне". Пожив же цей богоугодний отець у постницьких своїх подвигах і трудах літ досить, до Господа відійшов, і був зарахований до лику святих, що стоять перед Отцем, і Сином, і Святим Духом, одним у Тройці Богом нашим, Йому ж слава навіки. Амінь.
Місяця червня в 20-й день
Місяця червня в 20-й день
Місяця червня в 20-й деньПам'ять святого священомученика Методія, єпископа Патарського
Цей угодник Божий Методій змолоду віддав себе Богові, як посудина чесна, і приятелем Святого Духа виявився. Тому ж і архиєрейського сану сподобився жеребом божественним, і прийняв паству словесних овець у граді, названому Патара, що в Ликійському краю, і пас добре й боголюб'язно своє стадо, словами тихими просвітлюючи цілу Церкву. У той час піднялася Оригенова єресь і зваблювала багатьох. Бачачи, що вона перемагає, святитель Христовий проти неї повстав як найкращий пастир. І словами своїми, як вогнем божественним, попалив її і всіляку пітьму і мряку єретичну винищив премудрими ученнями і божественною благодаттю. Богонатхненні його слова, наче блискавка, вселенну осіяли, казання його, як голос труби розумної, всю землю пронизало. Тому ж не стерпів ворог невидимий сміливости його і піднятих великих трудів за Церкву Христову і благочестя, озброїв на нього видимих ворогів — слуг своїх, еллінів, що ідолам поклонялися. І намовив їх вбити служителя Божого, який перед муками в умертвлення життєдайне одягнувся. Взяли-бо нечестиві святителя Христового Методія, мечем голову йому відтяли — і переставився святий до кращого життя. І той, хто спершу служив Агнцеві Божому, сам, як агнець, був зарізаний — принісся Богові в жертву живу. Тому й подвійним вінцем прикрасився, був доблесним поборником благочестя, проти єресей боровся і перед еллінами дерзновенно Христа ісповідував аж до пролиття крови і кончини мученицької. Постраждав за Христа в Авреліянове царство.