Був у літо після Різдва Христового сімсот п'ятдесят четверте, а в чотирнадцяте царство Копронимове, зібраний у Царгороді собор іконоборців, і зійшлося східних єпископів триста тридцять і вісім; патріярха ж не було жодного, окрім того константинопольського псевдопатріярха Констянтина, єретика, й однодумця царевого. Місце ж тому собору вибрано в преславній Влахернській церкві Пресвятої Богородиці, котра оголена була від краси своїх ікон і як пустеля чи розбійницька печера тоді являлася. В ту-бо церкву зійшлися, з царем сіли, де після довгої бесіди й дружнього словесного змагання переконав цар усіх єпископів зволити його волі та безбожній огуді; багато з них, хоча й ясно бачили цареву з патріярхом облуду й хоча кривду Церкви зріли, оначе не сміли нічого сказати супротивно, боячись гніву царського й патріяршого та й біди, що бували правовірним, тож зволяли чиненому злочестю, чого згодом на істинному Сьомому соборі, в царство молодого Констянтина й матері його Ірини, відреклися і, з покаянням сповідавшись, повернулися до благочестя, а тоді, на єретичному тому соборі, пішли услід цареві та патріярхові. І складено було там такі злочестиві та богомерзькі догми:

1. Щоб святі ікони від усіх були називані ідолами.

2. Усім, хто поклоняється іконам, хай буде анатема, а перший нехай буде проклятий колишній патріярх Герман. Беззаконні єретики, самі бувши прокляті, прокляли святого й праведного чоловіка, але Бог благословив його, що збулось за Писанням: "Нехай проклинають вони, ти ж поблагослови".

3. Хай кожен ісповідує, що не тільки святі після смерті своєї, але й Мати Божа не зможе допомогти нам своїм заступництвом.

4. Щоб ніхто не дерзнув називати святими апостолів, і мучеників, і сповідників, і дів, і всіх, що догодили Богові.

Нарешті, щоб собор той був причислений до перших шести соборів і нехай зветься Сьомим Вселенським собором, а кожен, хто не приймає того собору, хай буде ніби Арій, і Нестор, і Євтихій, і Севир, і Діоскор.

На тому соборі начальними єпископами після патріярха були такі: Теодосій, Ефеський єпископ, Констянтин-Никомидійський, Наколій-Наколійський, також Сисиній та Василій. Отак собора свого беззаконного завершивши, й руками підписали, щоб сповнилось на них за Писанням: "Вийде беззаконня від священиків вавилонських, од старців і судей". І знову: "Численні пастирі попсували мого виноградника, потоптали мій уділ, мій улюблений уділ вони обернули на голу пустиню". Після здійснення собору ті єпископи збудили народ волати з веселощами та торжеством, кажучи: "Сьогодні спасіння світу, отже, дбанням твоїм, о царю, від ідолів збавимося".