— На могилі Рафаеля. Його поховали тут тільки 1759 року. Через століття після опублікування «Діаграми».

Ленґдон дивився на неї й ніяк не міг второпати, про що йдеться.

— Та ні, — сказав він. — Рафаель помер 1520 року, задовго до появи «Діаграми».

— Так, але спочатку його поховали не тут.

Ленґдон розгубився.

— Що ви таке говорите?

— Я щойно це прочитала. Прах Рафаеля, як одного з найвидатніших італійців, перенесли до Пантеону 1759 року.

Коли зміст цих слів дійшов до Ленґдона, йому здалося, що під ним захиталась підлога.

— Коли писався цей вірш, — вела далі Вітторія, — Рафаель був похований десь-інде. У той час Пантеон не мав нічого спільного з Рафаелем!

Ленґдонові перехопило подих.

— Але це... означає...

— Так! Це означає, що ми не в тому місці!

Ленґдонові запаморочилося в голові. Неможливо... Я був певний...

Вітторія побігла за гідом і притягнула його назад.

— Сеньйоре, пробачте нам. Де Рафаель був похований у сімнадцятому столітті?

— В Урб... Урбіно, — запинаючись, вимовив збентежений гід. — На його батьківщині.

— Неможливо! — Ленґдон тихо вилаявся. — Олтарі науки ілюмінатів були всі тут, у Римі. Це я знаю напевно!