— А ти колись чула про справжню журналістику?.
— Журналістику? Ти вигадуєш нісенітниці і називаєш це журналістикою! Мені треба було вимкнути камеру! А що за фігню ти наплів про корпоративний логотип ЦЕРНу? Символ сатаністів? Ти що, з глузду з’їхав?
Ґлік усміхнувся. Макрі явно йому заздрила. Логотип ЦЕРНу був його найблискучішою здогадкою. Після звернення камерарія всі інформагентства заговорили про ЦЕРН і антиматерію. На деяких каналах логотип ЦЕРНу красувався як фон. Він доволі стандартний — два кола, що символізують прискорювачі частинок, і п’ять рисок, що відходять від них і символізують інжектори. Весь світ зараз споглядав цю емблему, але тільки він, Ґлік, який сам трохи цікавився символами, побачив у ній приховані символи ілюмінатів.
— Ти ж не символог, — не вгавала Макрі, — ти просто репортер, якому несподівано пощастило. Символами нехай би займався професор із Гарварда.
— Професор із Гарварда це проґавив, — відповів Ґлік.
Від радості він увесь аж сяяв. Хоч ЦЕРН має багато прискорювачів, на емблемі їх лише два.
Ґлік був генієм.
Макрі готова була його вдушити.
Ґлік знав, що заздрість рано чи пізно мине, й особливо не переймався. Йому спало на думку інше. Якщо ЦЕРН — штаб-квартира ілюмінатів, то чи не там тепер зберігається славнозвісний «діамант ілюмінатів»? Ґлік читав про нього в Інтернеті —
Ґлік замислився: можливо, цього вечора йому судилося розкрити ще, одну таємницю — довідатись, де знаходиться «діамант ілюмінатів»?
102
102
П’яца Навона. «Фонтан чотирьох рік».
Ночі в Римі, так само як і в пустелі, можуть бути дивовижно холодними, навіть після теплого дня. Ленґдон зіщулився на узбіччі п’яца Навона, закутавшись у свій твідовий піджак. По всьому місту було чути випуски теленовин, що зливалися в суцільний гомін і нагадували далекий шум вуличного руху. Він подивився на годинник. П’ятнадцять хвилин. Щастя, що можна кілька хвилин перепочити.