— Я знайду його й без тебе.

— Ти надто самовпевнений.

Ленґдон показав на фонтан.

— Я ж дійшов до цього місця.

— Сюди багато хто доходив. Останній етап — найважчий.

Ленґдон зробив кілька кроків уперед, насилу втримуючись на слизькому дні. Убивця здавався дивовижно спокійним. Він сидів навприсядки у глибині автобуса зі здійнятими вгору руками. Ленґдон націлив пістолет йому на груди, роздумуючи, чи Не варто вистрілити й разом з усім покінчити. Ні. Він знає, де Вітторія. Він знає, де антиматерія. Мені потрібна інформація!

Убивця дивився на свого нападника з глибини мікроавтобуса і майже жалів його. Американець був хоробрий, це він уже довів. Ллє не мав жодного досвіду. І це він теж довів. Відвага без відповідних навичок — це самогубство. Існують споконвічні правила виживання. Американець не дотримав жодного.

Ти мав перевагу — елемент несподіванки. Ти бездарно її втратив.

Американець поводився нерішуче... Можливо, чекав допомоги... або ж сподівався, що вбивця ненароком сам збовкне важливу інформацію.

Допитуй жертву тільки після того, як повністю знешкодиш. Ворог, загнаний у кут, — смертельно небезпечний.

Американець знову заговорив. Шукав підходів. Маневрував.

Убивця мало не розсміявся вголос. Це тобі не голлівудське кіно... Тут перед розв’язкою не буде довгої дискусії під дулом пістолета. Тут усе закінчиться швидко. Просто зараз.

Не відводячи погляду від Ленґдона, убивця пересунув руки по стелі мікроавтобуса, знайшов те, що шукав, і схопився, а тоді...

.. тоді перейшов до рішучих дій.