Раптом батискаф нахилився у темній воді, і Рейчел захиталася. Перечепившись через сидіння, вона впала уперед і сильно вдарилася об напівкругле скло. Різкий біль пронизав її плече. Коли вона вдарилася об купол, у неї з’явилося несподіване відчуття раптового зниження тиску довкола. Тиск на її вушні перетинки істотно зменшився, і вона навіть почула булькотіння повітря, що виходило з «Тритона».

Не минуло й секунди, як Рейчел здогадалася, що трапилося. Кола вона впала на скло, то якимось чином зсунула його вперед і частина повітря вийшла крізь послаблене ущільнення. Тепер ясно — скляний купол зсунувся з місця! Раптом Рейчел здогадалася, що хотів зробити Толланд, нагнітаючи тиск у кабіні.

Він намагається витиснути скло!

А вгорі балон продовжував напомповувати стиснене повітря. І Рейчел відчула, як тиск знову посилився. Цього разу вона була майже рада цьому, хоча відчула, як задушлива хватка знову штовхає її до межі непритомності. Насилу підвівшись, Рейчел натиснула на скло. Але цього разу булькання не почулося. Скло не піддалося.

Вона знову кинулася всією вагою свого тіла на акриловий купол. І знову безрезультатно. Кульова рана на її руці розболілася, і вона поглянула на неї. Кров уже встигла засохнути. Вона хотіла спробувати ще раз, але не встигла. Раптом пошкоджений батискаф почав перекидатися — догори носом. Його важкий моторний відсік переважив баластні баки, і «Тритон» почав тонути.

Рейчел відлетіла і вдарилася спиною об задню стінку кабіни. Наполовину покрита водою, що просочилася в кабіну, вона лежала і дивилася на скляний купол, що нависав над нею, наче величезний прозорий люк. За склом була ніч... і тисячі тонн океанської води, що тиснули на нього.

Зусиллям волі Рейчел спробувала змусити себе підвестися, але тіло було важке й заціпеніле. І знову в її пам’яті зринули неприємні картини, коли вона борсалася у цупких пазурах крижаної води в замерзлій річці.

— Не здавайся, Рейчел! — кричала матір, простягаючи руку, щоб витягнути доньку з води. — Хапайся!

Рейчел заплющила очі. Я тону. Ковзани враз здалися свинцевими і тягнули її на дно. Вона бачила, як мати лежить на кризі, розкинувши руки для зменшення власного тиску на кригу, і намагається до неї дотягнутися.

— Рухай ногами, Рейчел, штовхайся!

І Рейчел щосили відштовхнулася ногами. Її тіло трохи піднялося угору в крижаній ополонці. З’явилася іскорка надії. І цієї миті матері вдалося схопити її.

— Є! — скрикнула матір. — Допоможи мені витягнути тебе! Штовхайся ногами!