— Попри всю повагу до вас, пане, — втрутився Ленґдон, — я не можу собі уявити, як звичайна кам’яна піраміда здатна започаткувати хоч щось.

— Звісно, що не можете, професоре. — Старий сліпо дивився крізь нього. — Бо ще нездатні бачити.

РОЗДІЛ 83

РОЗДІЛ 83

Сидячи на лаві у Джунглях з перенасиченим вологою повітрям, Архітектор Капітолію відчув, як по його спині рясно котяться краплі поту. Зап’ястя, стиснуті наручниками, боліли, але вся його увага була прикута до зловісної титанової валізки, яку Сато щойно розкрила на лавці поміж ними.

— Вміст цього портфеля, — сказала вона, — переконає вас поглянути на речі з моєї точки зору. Це я вам гарантую.

Маленька японка прибрала валізку з його очей — йому ще належало побачити її вміст, але уява Архітектора вже малювала найжахливіші речі. Сато проробляла руками якісь маніпуляції всередині валізки, і Беламі очікував, як вона ось-ось витягне звідти кілька блискучих, гострих як бритва знарядь для тортур.

Раптом у портфелі замерехтіло світло; воно стало яскравішим і невдовзі освітило обличчя японки знизу. Її руки рухалися всередині, і світло змінювало відтінки. За мить вона схопила скриньку і повернула її до Беламі так, щоб він міг зазирнути всередину.

Архітектор примружився від світла, що линуло від екрана якогось футуристичного на вигляд переносного комп’ютера з телефонною слухавкою, двома антенами та подвійною клавіатурою.

На екрані виднівся логотип ЦРУ і текст:

Захищений логін Користувач: Інуе Сато Категорія допуску: гриф 5

Захищений логін

Користувач: Інуе Сато

Категорія допуску: гриф 5

Під вікном для логіна оберталася іконка стану:

Зачекайте, будь ласка... Здійснюється дешифрування файла...

Зачекайте, будь ласка...

Здійснюється дешифрування файла...

Беламі стрільнув очима на Сато, а та прикипіла до його обличчя немиготливим поглядом.

— Мені б не хотілося показувати вам це, — мовила вона. — Але ви не залишили мені вибору.