Сато пішла за агентом до однієї з кімнат у кінці вузького коридору. Ця кімната була яскраво освітленою та порожньою за винятком купи одягу на долівці. Сато відразу ж упізнала твідову куртку та мокасини Роберта Ленґдона.

Агент показав рукою у дальній куток, на великий, схожий на труну контейнер.

«Що це, в біса, таке?»

Директор підійшла до контейнера і побачила, що через усю кімнату до нього тягнулася прозора пластикова трубка. Японка обережно наблизилася до ящика.

Вона помітила, що у верхній частині він мав ковзну кришку. Простягнувши руку, Сато відсунула засувку, під якою було маленьке, схоже на портал віконце.

І відсахнулася.

За плексигласовим вікном виднілося занурене у воду безтямне обличчя професора Роберта Ленґдона.

Світло!

Безмежна порожнеча, у якій дрейфував Ленґдон, раптом заповнилася сліпучим сонцем. Промені розпеченого добіла світла полилися крізь темряву простору і обпекли його мозок.

Світло було повсюди.

Раптом з сяйної хмарини перед ним виник прекрасний силует. То було обличчя... розпливчасте й нечітке... Крізь порожнечу на нього дивилися очі. Обличчя оповивали потоки світла, і Ленґдонові спало на думку, що він бачить перед собою лик Божий.

Сато дивилася на домовину контейнера, міркуючи, чи мав професор хоч якесь уявлення про те, що з ним сталося. Навряд чи, вирішила вона. Бо метою цієї технології саме і була дезорієнтація.

Баки для сенсорної депривації, тобто для відключення органів чуттів, з’явилися ще в п’ятдесятих роках двадцятого сторіччя і досі являли собою пристрій для розваг та експериментів багатих прихильників вчення про Нову добу. Те, що називалося «плаванням», забезпечувало можливість відчути себе наче всередині материнської утроби... То було щось на кшталт допоміжного засобу для медитації, який притлумлював мозкову діяльність шляхом усунення всіх сенсорних надходжень — світла, звуку, дотику та навіть сили тяжіння. У стандартних баках людина плавала на спині в гіперщільному соляному розчині, який дозволяв тримати обличчя над поверхнею води і дихати.

Однак в останні роки ці баки зазнали революційних перетворень.

Збагачений киснем фтористий вуглець.

Ця нова технологія, відома під назвою тотальна рідинна вентиляція (TLV), настільки суперечила здоровому глузду, що мало хто вірив у її існування.