— Ви оце шукали? — І простягнула йому смартфон.

Ленґдон поглянув на сітку вісім на вісім з цифрами, що виднілася на екрані.

— Так, саме це. — Він схопив шматок паперу. — Мені потрібна ручка.

Сато дістала ручку з кишені й подала йому.

— Будь ласка, покваптеся.

А у своєму кабінеті у підвалі Науково-технічного управління Нола Кей знову вивчала відредагований документ, що його приніс системний фахівець з безпеки Рік Парріш. «На біса директорові ЦРУ цей файл про древні піраміди та потаємне підземне сховище?»

Вона схопила слухавку і набрала номер.

Сато відповіла миттєво, і голос її звучав напружено:

— Ноло, я щойно сама збиралася тобі зателефонувати.

— Я маю нову інформацію, — повідомила Нола. — Не впевнена, що вона доречна, але я виявила, що існує відредагований...

— Викинь це з голови, хай там що, — перервала її Сато. — У нас обмаль часу. Нам не вдалося затримати об’єкт, і я маю всі підстави вважати, що він ось-ось спробує втілити в життя свою погрозу.

По спині у Ноли побігли мурашки.

— Але є й гарна новина: ми точно знаємо, куди він вирушив. — Сато глибоко вдихнула. — А погана новина та, що він прихопив із собою переносний комп’ютер.

РОЗДІЛ 114

РОЗДІЛ 114

Приблизно за десять миль від свого маєтку Малах закутав Пітера Соломона в ковдру і покотив у візку до величезної будівлі через залиту місячним сяйвом автостоянку. Ця будівля мала саме тридцять три зовнішні колони, і кожна з них — точнісінько тридцять три фути заввишки. О такій пізній годині в цій велетенській, як гора, споруді вже нікого не було, отже, вони нікому не потраплять на очі. Та це й не мало істотного значення. Здалеку навряд чи хтось придивлятиметься до високого, дбайливого на вигляд чоловіка в довгому чорному пальті, який вивіз інваліда на вечірню прогулянку.

Коли вони дісталися до тильного входу, Малах підкотив Пітера до електронного замка. Пітер прошив його очима, не бажаючи вводити свій код.

Малах розсміявся.

— Гадаєш, що я взяв тебе з собою, аби ти мене сюди впустив? Швидко ж ти забув, що я один із твоїх братів-масонів! — І, простягнувши руку, він набрав код доступу, який йому ввірили після його ініціації до тридцять третього ступеня.