— Агов! — крикнула вона. — Послухайте, ви можете… — Вона захекалася, зігнулася, із припухлих від диму очей бризнули сльози.

— Луїзо? — Ральф стривожився. Бічним зором він побачив, як Елен покриває обличчя Її Величності Маляти гарячими поцілунками.

— Усе гаразд, — озвалася Луїза, витираючи долонею сльози. — Це через дим, хай йому чорт. — Вона знову склала долоні рупором. — Ви мене чуєте?

Масована стрільба припинилася, лунали лише одиночні постріли. І все-таки Ральф вважав, що однієї маленької кулі цілком достатньо, щоб убити безневинну жінку.

— Лейдекере! — крикнув він. — Джоне Лейдекере!

Невелика затримка, а потім посилений мегафоном голос віддав команду, яка обрадувала Ральфа:

— ПРИПИНИТИ ВОГОНЬ!

Ще один постріл, і раптом — тиша; чулося лише потріскування палаючого будинку.

— ХТО ЗІ МНОЮ ГОВОРИТЬ? НАЗВІТЬСЯ!

Але Ральф вважав, що в нього й так достатньо проблем.

— Тут за будинком жінки! — крикнув він, намагаючись побороти підступаючий кашель. — Я направляю їх до вас!

— НІ! — відповів Лейдекер. — НА ПЕРШОМУ ПОВЕРСІ БУДИНКУ ЗАСІВ МАНІЯК З АВТОМАТОМ! ВІН УБИВ УЖЕ КІЛЬКА ЛЮДЕЙ!

Одна з жінок застогнала на цих словах і закрила обличчя руками. Ральф прочистив палаюче горло — у цей момент він готовий був віддати всі гроші, які в нього були, за одну-єдину пляшечку крижаної коли — і крикнув у відповідь:

— Не хвилюйтеся щодо Пікерінга. Він…

Але що насправді сталося з Пікерінґом? Чудове питання, чи не так?

— Пан Пікерінґ зараз непритомний! Тому він і не стріляє! — відповіла замість нього Луїза. Ральф не вважав, що визначення «непритомний» пасувало до опису стану Пікерінґа, але й воно годилося. — Жінки вийдуть із-за будинку з піднятими руками! Не стріляйте! Обіцяйте, що стріляти не будете!

Тиша. Потім:

— СТРІЛЯТИ НЕ БУДЕМО, СПОДІВАЮСЯ, ВИ ЗНАЄТЕ, ПРО ЩО КАЖЕТЕ, ПАНІ.

Ральф кивнув матері хлопчика:

— А тепер іди. Ви вдвох очолите парад.