(— Підар! Чокнутий шот-таймере! Ти ще пожалкуєш! Покаєшся!)

«Ну, що ж, — подумав Ральф. — Принаймні, він не проситься. Я очікував, що тепер він буде благати мене».

Атропос продовжував орудувати скальпелем. Ральф спокійно завдав йому кілька слабких ударів, потім однією рукою схопив за горло розпростерту на підлозі істоту.

(— Ральфе! Ні! Не треба!)

Він похитав головою, не розуміючи, що виражає його жест: роздратування, впевненість чи те й інше воднораз. Доторкнувшись до Атропоса, Ральф відчув, що той весь тремтить. Лисий лікар хрипло скрикнув, але Ральф не забрав руку, намагаючись стиснути горло супротивника й не дивуючись тому, що не може цього зробити. А проте, хіба не говорив Лахесіс, що тільки шот-таймер може протистояти волі Атропоса? Але яким чином? Атропос мерзенно захихикав.

(— Будь ласка, Ральфе! Не вбивай його! Давай заберемо мої сережки й підемо!)

Атропос скосив очі на Луїзу, потім звернувся до Ральфа Робертса:

(— Невже ти вважаєш, що можеш убити мене, шот-таймере? Подумай як слід.)

Ральф так не вважав, але він хотів переконатися.

(— Життя — підступна штука, Шотті. Чому б тобі не віддати мені персня? Однаково рано чи пізно я заберу його).

(— Та пішов ти…)

Дешева перепалка. Але головне питання так і залишилося без відповіді. Як же він повинен вчинити з цим чудовиськом?

«Що б там не було, ти не можеш діяти, поки за твоєю спиною стоїть Луїза, — порадив голос, не зовсім схожий на шепіт Керолайн. — Вона була прекрасна у своїй люті, але тепер лють минула. Луїза занадто м’якосерда для того, що буде далі, Ральфе. Тобі необхідно випровадити її звідси».

Ральф повернувся до Луїзи. Її очі були напівзаплющені, вона в будь-який момент могла обпертися на стіну й так заснути.

(— Луїзо, я хочу, щоб ти пішла звідси. Негайно. Піднімися нагору і почекай мене під де…)

Мигнув скальпель, Атропос мало не зрізав Ральфові кінчик носа. Ральф відхитнувся, його коліно заковзало по шовку. Атропос потужним ривком звільнився, але в останній момент Ральфові вдалося вдарити карлика по голові ребром долоні й знову притиснути коліном до підлоги.

(— О! О! Припини! Ти ж уб’єш мене!)

Ральф, не звертаючи уваги на стогони Атропоса, глянув на Луїзу:

(— Іди, Луїзо! Я теж скоро піднімуся!)

(— Навряд чи без сторонньої допомоги я зможу здолати сходи! Я така слабка).