Зрештою Ріно сказав, що вибору в них немає — вони так чи так залишаються на ніч, і спробував переконати Лауру та Тимура (а може, й самого себе), що з одним здохляком вони впораються.

О десятій вечора вони підшукали більш-менш пристойну хатину — одноповерхову, із потрощеними стінами, але цілими шибками та дахом, і глухою, без вікон, задньою стіною. Дім складався з трьох кімнат і мав форму грубої літери Т: дві суміжні спальні та розташована перед ними продовгувата кімната, що одночасно слугувала коридором, кухнею та вітальнею. До переваг дібраного житла належало те, що в спальнях стояли ліжка та диван, а у дводверній шафі Лаура відшукала неторкані, хоч і дещо запорошені ковдри та стос пухових подушок. Ріно вподобав будівлю через міцні дерев’яні двері з громіздким засувом і металевим одвірком, а також невелику кількість вікон — усього три, по одному в кожній кімнаті. Серед недоліків вибраної халупи — відсутність туалету. Схоже, колишні господарі халабуди, попри показну ошатність будинку, не гребували справляти нужду деінде в Сан-Педро.

Лаура зайняла ліву (якщо дивитися від входу) спальню. Джеймі, який увесь вечір щось невдоволено бурмотав іспанською та побивався через власне непродумане рішення попертися з трьома ґрінґо в пустелю, подався до правої. У тій кімнаті стояли ліжко та тапчан; Макака розташувався на тапчані. Тимур із Ріно домовилися, що чатуватимуть по черзі біля вхідних дверей: Ріно стоятиме на варті протягом першої половини ночі, з десятої до другої, Тимур вартуватиме решту часу, із другої ночі до шостої ранку. О сьомій світатиме, і вони зможуть вирушити в пустелю, до місця, де колись стояла «NGF Lab». У другій спальні, де розмістився Джеймі, лишалося одне ліжко, тож Тимур та Ріно зможуть по черзі трохи поспати.

Перед тим як забарикадуватися в хатині, Ріно ще раз обійшов прилеглі будинки. Не стільки заради перестороги, скільки в пошуках зброї. Він конче потребував хоча б чогось, що стріляє (в їхній ситуації здоровань погодився б на однозарядний карабін ХІХ століття), або чогось гострого, що можна метати. Знайти що-небудь не вдалося. Схоже, військові, котрі зачищали Сан-Педро у вересні 2009-го, забрали чи знищили всю зброю, яка зберігалася в селян. Якщо така, звісно, була. Відтак із озброєння в Ріно та Тимура, як і раніше, залишалися тільки лопати.

Єдиною цінною знахідкою Ріно Ґроббелаара стала нерозпечатана пачка чилійських цигарок «Belmont» і побуріла від часу, але досі справна запальничка. Ґевал довго дивився на синю з тонкими білими смужками пачку, половину якої займала антиреклама паління: чорно-біла фотографія лисого чоловіка на лікарняному ліжку — охлялого, обплетеного дротами та катетерами, із запалими очима й немічно опущеними повіками, — із написом «EL CБNCER SE EXTIENDE EN MI CUERPO[92]». Напис південноафриканець не зрозумів, але здогадався, що нічого доброго той не містив. Ріно страшенно хотілося палити, проте той бідолаха на пачці відлякував. Не через те що Ріно боявся захворіти на рак, просто лисий чилієць, який, неначе намагаючись щось проказати, хилився до камери, до біса нагадував «сутінкового». Зрештою здоровань потягнувся до пачки, зірвав целофанову обгортку й утягнув ніздрями ароматний запах тютюну. Стільки років у сухому кліматі на цигарках ніяк не позначилося. По тому Ріно витрусив цигарки на долоню, розклав їх по кишенях сорочки, а пачку зі страхітливим зображенням зіжмакав і викинув.