Ріно Ґроббелаар наморщив лоба та сердито мотнув головою:

— Послухай… коротун сказав мені… — останній порух забрав забагато сил, ґевал почав задихатися, крізь міцно стиснуті зуби вихоплювалася рожева піна. Зібравшись із силами, Ріно спробував завершити почате: — Він… ну, перед тим… він заговорив англійською…

— Так.

— І він сказав… що ті д… дв… двоє… во… вони…

Він так і не закінчив. Зіниці розширилися, а м’язи на вилицях, які зі страшною міццю зціплювали вимащені кров’ю зуби, раптово розгладилися, розслабилися. Кров більше не виходила поштовхами.

— Ріно… — Тимур міцніше стиснув долоню велетня. — Ріно, чувак! Агов! Не мовчи, — він акуратно смикнув ґевала за руку, голова зсунулась на дощатій підлозі, але Ріно ніяк не відреагував. Українець смикнув сильніше. Нічого не змінилося. — Ні, ні, ні!!! — пронизливо закричав Тимур. — НЕ ЙДИ-И-И!!!

Двері розчахнулися і до вітальні, тримаючи напоготові карабін, увірвався Джонні Лонґбоу. Втім, нічого цього Ріно Ґроббелаар уже не чув. Тимур Коршак відпустив долоню преподобного, обхопив руками його голову та схилився над обличчям. Він бачив, як на місці розширених і чорних, немов п’явки, зіниць виникли глибоченні колодязі, в які, неухильно набираючи швидкість, падали вогники життя.

Коли спецагент Джонні Лонґбоу підійшов до витягнутого посеред кімнати тіла, очі преподобного Ріно Ґроббелаара назавжди згасли.

Напевно, за мить до смерті Ріно згадав (а може, й побачив…) щось дуже приємне, оскільки на сухих потрісканих губах південноафриканця застигла ледь вловлювана усмішка.

CI

CI

Усе вщухло за три хвилини. Олівер Вонґ за допомогою О’Донована підстрелив ще трьох «сутінкових», двох, що лишилися, Лонґбоу, Елдріджу та Харперу пощастило захопити живими. Серед полонених виявився чоловік із цілковито білими та вибалушеними очима — El Ciego, Сліпий, — той, хто вів натовп із Ґуаякіля, а потім організував викрадення військової вантажівки.

Коли сутичка закінчилася, Ерік О’Донован вивів «Nissan Elgrand» зі сховка та підігнав до будинку, у вітальні якого лежало тіло преподобного Ґроббелаара. Ліза Торнтон кинулася до розпростертого на підлозі велетня, але, оглянувши його зблизька, опустила руки. Одного погляду було достатньо, щоб збагнути: навіть якщо вдасться якимось дивом запустити серце Ріно, із такими ранами він не житиме.

Лаура Дюпре до того часу опритомніла достатньо, щоб засипати Еріка О’Донована запитаннями про те, де вона та що взагалі відбувається. Ліза Джин вирішила не випускати її з машини, щоб зайвий раз не травмувати.

Тимуру Коршаку дали води та кілька солоних крекерів. Воду він випив, а до крекерів, незважаючи на виснаження, не доторкнувся. Українець сидів на ґанку, впершись ліктями в коліна й обхопивши долонями голову. Він чув голос Лаури, що долинав із мінівена, але не мав ні сил, ні бажання, щоб підвестися та поговорити з француженкою.