— Навіщо? — насупився Лонґбоу.

— Вони також мають подивитися.

Ліза спинилася, хвильку повагалася та зрештою жестом звеліла Елдріджу повести бранців слідом за Тимуром. Ушістьох — Джонні, Ліза, Джек Елдрідж, двоє «сутінкових» та українець — вони попрямували до північної околиці Сан- Педро. О’Донован залишився біля Лаури. Вонґ і Харпер загортали тіло Ріно Ґроббелаара, готуючись забрати його із собою.

Через кілька хвилин українець привів своїх супутників до викопаного Штаєрманом колодязя.

— Що це? — Ліза обережно наблизилась до краю ями.

Тимур не відповів.

— Що ти хотів нам показати? — нетерпляче роззираючись, озвався Джонні.

Українець не реагував. Натомість підступив упритул до Сліпого та захриплим, ламким від напруження голосом звернувся:

— Ти бачиш мене?

— Я бачу тебе, Тимуре, — то були перші слова, вимовлені Сліпим відтоді, як його взяли в полон. Голос прозвучав зверхньо, фальшиво та насмішкувато. З одного боку, Сліпий говорив як учень молодших класів, який уперше в житті переказує тільки-но прочитаний текст англійською; з іншого — попри скажений іспанський акцент, він розмовляв так, наче це Тимур знаходився в полоні, а не навпаки.

Усі погляди були прикуті до El Ciego. Скориставшись цим, Тимур Коршак накинувся на другого еквадорця. Схопивши бранця за бороду, він повалив його на землю. Заскочений зненацька, Елдрідж не встиг перешкодити. «Сутінковий» простягся ниць і зашипів. Пісок під ганчіркою, що обвивала шию, швидко темнів від крові.

— Ей! — Джонні Лонґбоу рвонувся вперед, щоб стримати українця, але Ліза Торнтон, піддавшись раптовому імпульсу, зупинила блондина.

Тимур накинувся на бороданя, притиснув лівою рукою його голову до землі, правою загріб жменю піску та буквально втер її в очі бранцю. По тому скочив на ноги та налетів на El Ciego.

— А тепер? Тепер краще? — високим, зривистим голосом вигукнув українець. — Тепер ти бачиш мене?!

Сліпий мовчав, хоча стало помітно, що він більше не «дивиться» на Тимура, — страхітливі білки нерухомо застигли. Після того як українець сипнув піску в очі бороданеві, El Ciego реагував лише на звук його голосу.

Несподівано Сліпий розтягнув губи в посмішці.

— Припини посміхатись, — просичав Тимур. El Ciego не поворухнувся: стояв зі скуйовдженим волоссям, посмішкою, що намертво прилипла до обличчя, і телющився в нікуди білими, мов молоко, очима. Коршак зірвався на крик: — ПРИПИНИ ПОСМІХАТИСЯ!

Ліза, Джек і Джонні, не втручаючись, мовчки спостерігали за неосягненою для них драмою, що розгорталася посеред пустелі.

Тимур підступив упритул до Сліпого. Їхні обличчя розділяло не більше ніж сантиметр. Українець міг чути неприємний солодкавий запах, що розходився від El Ciego та, здавалося, липнув до шкіри.