Діт озирається, Шнобель важко рухається до закуту будівлі — і, о сюрприз, сюрприз! — з’являється трохи схвильований, але найкращий друг усіх присутніх і найкращий репортер — Венделл Ґрін. «Ось іще один мерзотник», — думає Діт.

Шнобелю подобаються розумні та врівноважені жінки, такі як Ведмедиця; безмозкі шльондри, такі як Дудлс, дратують його. Він простягає руку, хапає Дудлс і несе під пахвою її вкрите штучним шовком тіло, що звивається, мов хробак.

Дудлс вимовляє:

— Шнобелю, ти більше мене не любиш?

Він опускає тупу шавку на землю перед Дейлом Ґілбертсоном. Коли Дейл нарешті вибухає гнівом і кричить на чотирьох перерослих підлітків-правопорушників, Шнобель пригадує знак, який Фредді дав Ранкі, дивиться через плече начальника на фасад старого магазину. Ліворуч від вицвілого сірого входу Венделл Ґрін із різних ракурсів наводить камеру на групу людей, що стоять перед ним, клацаючи фотографії одна за одною. Коли він бачить через об’єктив, що Шнобель на нього дивиться, Венделл випростовується й опускає фотоапарат. На його обличчі з’являється ніякова усмішка.

Ґрін, очевидно, спустився сюди об’їзною дорогою, тому що копи нізащо б його не пропустили. Неважко здогадатися, що Дудлс і ці нікчеми потрапили сюди тим самим шляхом. Він сподівається, що це не він привів їх сюди, але все можливо.

Репортер, на шиї якого теліпається камера, не відриваючи очей від Шнобеля, тихцем відходить повз напівзруйновану споруду. Рухається винувато й перелякано, нагадуючи Шнобелю гієну, що прокрадається до мертвеччини. Венделл Ґрін дуже боїться Шнобеля, і Шнобель це знає. Ґріну пощастило, що Шнобель справді не відкрутив йому голову, а лише сказав це. І ще… Шнобель дивується, чому б це за даних обставин Ґріну підкрадатися, як гієна. Він же не думає, що його можуть побити тут у присутності копів?

Сторожкість Ґріна Шнобель пов’язує із сигналами Ранкельмана і Фредді, які вони подавали один одному. Коли вони переводили погляд, то дивилися на репортера! Він усе спланував заздалегідь. Ґрін використав цих нікчем для відвернення уваги, щоб мати змогу робити будь-які знімки. Така неперевершена ницість, таке викривлення моральності обурює Шнобеля. Збуджений відразою, він тихо відходить від Дейла та інших полісменів і спостерігає за репортером. Він бачить, що Венделл обмірковує свою втечу, але відразу ж відмовляється від цієї ідеї, мабуть, через те, що знає: немає жодних шансів. Коли Шнобель наближається до нього на відстань десяти футів, Ґрін каже:

— Нам не потрібно неприємностей, містере Сент-Пір. Я просто роблю свою роботу. Безумовно, ви розумієте це.