— Я розумію багато що, — каже Шнобель. — Скільки ти заплатив цим клоунам?

— Кому? Яким клоунам? — Венделл удає, що вперше бачить Дудлс і її друзів. — А-а, їм? То це вони влаштували такий галас?

— А для чого їм це робити?

— Думаю, тому що вони тварюки. — З виразу обличчя Венделла видно, що він вважає себе, як і Шнобеля, людськими істотами, а не тварюками, такими як Ранкельман і Сакнессам.

Дивлячись у вічі Ґріну, а не на камеру, Шнобель наближається до нього й каже:

— Венді, ти справжній тормоз, ти це знаєш?

Венделл підводить руки та тримається на відстані від Шнобеля.

— Агов, можливо, у нас і були якісь суперечки в минулому, але…

Усе ще дивлячись у вічі Венделлу Ґріну, Шнобель кладе праву руку на камеру, а ліву на груди. Він смикає правицею назад, а лівицею сильно штовхає Ґріна. Одне з двох: або розірветься ремінець камери, або зламається Ґрінова шия — Шнобелю байдуже.

Після звуку, що схожий на ляскання батога, репортер відхиляється назад і ледь утримується у вертикальному положенні. Шнобель витягує камеру з футляра, з якого звисають дві розірвані шкіряні стрічки. Він кидає футляр і крутить камеру у своїх великих руках.

— Агов, не робіть цього! — каже Венделл трохи голосніше, ніж зазвичай, одначе не кричить.

— Що це, старий Ф2А?

— Якщо ви знаєте, що це, то, мабуть, розумієте, що це класика. Поверніть його мені.

— Я не поламаю його, тільки почищу. — Шнобель натискає кнопку задньої панелі камери, запихає товстий палець під плівку і видирає весь рулон. Він посміхається до репортера і кидає плівку в бур’яни. — Бач, наскільки йому краще без усього цього лайна? Це чудовий механізм, і його не можна заповнювати сміттям.

Венделл не насмілюється показати наскільки він розлючений. Потираючи болюче місце на шиї, він бурчить:

— Так зване сміття — це моє життя, йолопе. Тепер поверни мені камеру.

Шнобель недбало простягає камеру перед собою.

— Я не зовсім зрозумів, що ти сказав?

Відповівши тільки сердитим поглядом, Венделл хапає камеру з руки Шнобеля.