— Хіба вони не мали проконсультуватися з вами, перш ніж дати касету і магнітофон Джуді?

— Звичайно. Медсестра Бонд неодмінно так би і зробила, але її сьогодні немає на чергуванні. Сьогодні чергує медсестра Рек, котра подумала, що замість адреси написано прізвисько, дане пацієнтці в дитинстві, і що це хтось із давніх друзів місіс Маршалл надіслав їй музику, щоб підбадьорити. У сестринській є касетний плеєр, тож вона вставила касету в нього й віддала його місіс Маршалл.

У темному коридорі очі лікаря набувають злобного блиску.

— Тоді, як ви можете уявити, усе полетіло під три чорти. Місіс Маршалл повернулася до того стану, у якому ми її госпіталізували і який супроводжувався низкою тривожних вчинків. На щастя, я саме був у лікарні. Тож коли почув, що сталося, наказав дати їй заспокійливе і помістити в безпечну палату, оскільки там м’які стіни — у місіс Маршалл знову відкрилися рани на пальцях, до того ж мені зовсім не хотілося, щоб вона завдала собі будь-якої шкоди. Щойно заспокійливе подіяло, я зайшов, щоб поговорити з нею. Тоді прослухав плівку. Мабуть, я мав одразу ж зателефонувати в поліцію, але в мої обов’язки, в першу чергу, входить прислухатися до пацієнтів, тож натомість я зателефонував містеру Маршаллу.

— Звідки?

— З тієї ж кімнати, по своєму мобільному. Містер Маршалл, звичайно ж, наполягав на тому, щоб я дав слухавку його дружині, і вона також хотіла з ним говорити. Вона дуже збентежилась під час цієї розмови, і мені довелось дати їй ще одну невелику дозу заспокійливого. Коли місіс Маршалл заспокоїлась, я зателефонував містеру Маршаллу знову, щоб розповісти йому детальніше про запис. Хочете його послухати?

— Не зараз, докторе, дякую. Хоча я хочу вас про дещо запитати з цього приводу.

— Тоді запитуйте.

— Фред Маршалл намагався зімітувати той акцент, з яким говорили ви, копіюючи того, хто зробив запис. Ви чули коли-небудь раніше такий акцент? Можливо, він схожий на німецький?

— Я вже думав про це. Це було схоже на свого роду німецьку вимову англійських слів, але не зовсім. Якщо і можна зробити якесь порівняння, то треба було б сказати, що говорив француз англійською, намагаючись застосовувати німецький акцент. Проте насправді я ще не чув нічого подібного.

Від самого початку цієї розмови лікар Шпіґельман міряв Джека поглядом, неначе даючи оцінку, відповідну до стандартів, про які Джек не зміг би навіть здогадатись. Вираз його обличчя, такий же нейтральний і невиразний, як у регулювальника вуличного руху.

— Містер Маршалл повідомив мені, що він має намір зателефонувати вам. Здається, між вами і місіс Маршалл утворився якийсь надзвичайний зв’язок. Вона поважає ту майстерність, з якою ви беретеся до справи, воно й не дивно, але також вона, здається, довіряє вам. Містер Маршалл просить, щоб вам було дозволено допитати його дружину, а вона сказала, що має поговорити з вами.