Достоту — голос звучить з телефону внутрішнього зв’язку. Хто б це міг дзвонити Джеку Сойєру і чому терміново? Венделл сподівається, що Золотий Хлопець натисне кнопку з написом «ГУЧНОМОВЕЦЬ», але, на жаль, він цього не робить, і Венделл змушений задовольнятися тим, що чує лише один бік розмови.

— Дзвінок? — каже Джек. — Від кого?

— Від того, кому ви сказали, що будете у відділенні «Г».

Шнобель, з новинами про Чорний Дім.

— Як я можу отримати дзвінок?

— Просто натисніть кнопку, що світиться, — каже лікар. — Перша лінія. Я приведу місіс Маршалл, коли побачу, що ви закінчили розмову.

Джек натискає кнопку і каже:

— Джек Сойєр.

— Дякувати Богу, — каже Шнобель Сент-Пір улесливо-хриплим голосом. — Думаю, вам варто приїхати до мене, якомога швидше. Усе перемішалося.

— Ви знайшли його?

— О так, ми знайшли Чорний Дім. Він нас не дуже радо зустрів. Це місце хоче залишатися захованим і чітко дає це зрозуміти. Декого з хлопців поранено. З більшістю з нас усе гаразд, але Мишеня, я не знаю. Він підхопив щось жахливе від укусу собаки, якщо це був собака, у чому я особисто сумніваюся. Док зробив усе що зміг, але… Дідько, він здається божеволіє і не дозволяє нам відвезти його в лікарню.

— Шнобелю, чому ви не відвезете його силоміць, якщо це йому так необхідно?

— Це не в наших правилах. Мишеня не ступав на поріг лікарні з того часу, як його батько помер в одній із них. Він удвічі більше боїться лікарень, ніж того, що сталося з його ногою. Якщо ми спробуємо доставити його до головної лікарні Ла-Рів’єр, то він, мабуть, сконає ще в кареті швидкої.

— А якщо не помре, то ніколи вам цього не пробачить.

— Саме так. Коли ви зможете приїхати?

— Мені досі треба побачитись із жінкою, про яку я вам казав. Можливо, за годину, у будь-якому разі не пізніше.

— Ви мене не чуєте? Мишеня помирає у нас на руках. Нам треба багато чого розповісти один одному.

— Я згоден, — каже Джек. — чекайте на мене, Шнобелю.