Софі.

21

21

— Софі.

Досі тримаючи її за руку, він підводиться на ноги разом із нею. Його ноги тремтять. Очі здаються надто гарячими і надто великими для їхніх западин. Однаково він відчуває страх і захоплення. Його серце калатає, але удари його приємні. Він вимовляє вдруге її ім’я, трохи гучніше, але його голос, ще надто слабкий, губи заніміли, неначе їх натерли льодом. Він говорить, як людина, яка відходить від сильного удару в живіт.

— Так.

— Софі.

— Так.

— Софі.

— Так.

Йому здається на диво знайомим те, що він повторює її ім’я знову і знову, а вона йому просто відповідає. Знайомим і смішним. Тоді до нього доходить, що ця сцена майже ідентична з такою ж у «Жах Дедвуд Ґалч», яка відбувається після того, як один з відвідувачів салуну «Лейзі 8» б’є Білла Таунса по голові пляшкою віскі і той непритомніє. Лілі у ролі Ненсі О’Ніл жбурляє відро води йому в обличчя, і коли той сідає, вони…

— Це смішно, — каже Джек. — Хороший епізод. Ми б добряче посміялися.

З легкою посмішкою Софі каже:

— Так.

— Ми сміялися б до сліз.

— Так.

— Ми страшенно б реготали.