Засмучений розум Джека Сойєра каже знеболеному тілу, щоб воно засинало. І воно, як не дивно, справді засинає. За кілька хвилин спляче тіло Джека Сойєра набуває різких змін. Обриси, здається, пом’якшуються, кольори його пшеничного волосся, світлого жовто-коричневого піджака, м’яких коричневих черевиків бліднішають. Тіло стає прозорішім, набуває властивостей туману чи хмари. Крізь нього ми зараз можемо побачити м’які зім’яті травинки, що слугують йому матрацом. Що довше ми дивимося, то чіткіше бачимо травинки під ним, оскільки його тіло стає все прозорішим і прозорішим. Нарешті від нього залишається лише мерехтіння, яке зникає задовго до того часу, коли випрямится трава, що була під фігурою Джека.

25

25

О, забудьте про це. Ми знаємо, де опиняється Джек Сойєр, коли він скраю кукурудзяного поля, і ми знаємо, кого він, швидше за все, зустріне, коли опиниться там. Досить про це. Ми хочемо розваг, ми бажаємо вражень! На щастя, милий старий Чарльз Бернсайд, який завжди готовий підсунути подушку-пердушку на губернаторське крісло під час бенкету, налити трохи гострого соусу в рагу, пукнути на молитовному зібранні, в цей момент з’являється з унітазу в кабінці чоловічого туалету у відділенні «Маргаритка». Ми помічаємо, що старий Берні, наш старий Берн-Берн, міцно обіймає ножиці для живоплоту Генрі Лайдена і притискає їх до грудей обома руками, фактично заколисуючи їх, ніби тримаючи на руках дитину. Кров з огидної рани на кістлявій правій руці тече до ліктя. Він дістає одну ногу, одягнену в бджолоподібний капець, що належить іншому мешканцю, опирається нею на дужку унітаза, і, відштовхнувшись і трохи похитуючись, витягує другу ногу. Його рот скривився в гримасі, а очі схожі на діри від куль, але ми не бачимо в його погляді й крихти печалі. Кров на його штанах та сорочці потемніла від ножової рани в живіт.

Скривившись, Берні відчиняє двері кабінки і виходить в порожню кімнату чоловічого туалету. Лампа денного світла на стелі відбивається в довгому дзеркалі над рядом умивальників. Біла кахлева підлога блищить, дякуючи Бутчу Єрсу, який відпрацьовує вже другу зміну, тому що його напарник напився і тепер у відключці. Серед цієї блискучої білизни кров на одязі та тілі Чарльза Бернсайда виглядає яскраво-червоною. Він знімає сорочку і кидає її в раковину, перш ніж дійти до дальнього кінця санітарної кімнати та до шафки з написом «ПОВ’ЯЗКИ». Літні люди часто падають у туалетах, і батько Живчика завбачливо поставив шафку, вважаючи, що це досить доречно. Краплі крові крапають на білий кахель.