Але його хазяїн не дає спокою, немов тягне рибальським гачком до дверей і бурмоче: «Шас, шас».

Берні знає, чому лунає «шас», містер Маншан хоче повернутися в Чорний Дім. Містер Маншан прийшов із якогось надто далекого місця від Френч Лендінґа, і певні частини Чорного Дому, який вони будували разом, нагадують йому рідний світ — найглибші поверхи будівлі, де Чарльз Бернсайд буває рідко, почувається там загіпнотизованим та безсилим. Від будь-якого руху відчуває біль у шлунку. Коли Берні намагається уявити світ, який породив містера Маншана, то бачить перед собою скелястий ландшафт, укритий черепами. На голих схилах і вершинах стоять будиночки, схожі на замки, які змінюють розміри або взагалі зникають, варто лише кліпнути. З ущелини надходить гуркіт машин, перемішаний з криками катованих дітей.

Бернсайд теж хоче повернутися в Чорний Дім, але до наземних поверхів, де він може відпочити, поїсти консерви і почитати альбоми з вирізками з газет. Він дістає задоволення від особливого запаху цих кімнат, у яких пахне тухлятиною, потом, засохлою кров’ю і нечистотами. Якби він міг, то зібрав би цей аромат і застосовував би як одеколон. Також солоденька, невеличка закуска, на ім’я Тайлер Маршалл, сидить, замкнена в кімнаті, розташованій на іншому рівні Чорного Дому — у іншому світі — і Берні не може дочекатися, щоб закатувати маленького Тайлера, провести своїми зморшкуватими руками по красивій шкірі хлопчика. Тайлер Маршалл збуджує Берні.

Але ще є насолоди, які він має отримати в цьому світі, і вже шас піти їм назустріч. Берні заглядає крізь щілину у дверях санітарної кімнати і бачить, що втома і шматочок м’яса в їдальні під час вечері підкорили Бутча Єрксу. Він сидить у своєму кріслі, неначе велика лялька, його руки на столі, а жирне підборіддя спочиває на шиї, якщо це можна назвати шиєю. За кілька дюймів від правої руки Бутча лежить непотрібний маленький розфарбований камінь, але Берні не потрібен камінь, шкода, що він давно не відкрив потенціал ножиць для живоплоту. Замість одного леза ти маєш два. Одне угору, одне униз — і клац-клац! А гострі! Він не мав наміру ампутувати пальці в сліпого. Тоді він думав про ножиці як про великий простий вид ножа, але коли сліпий штрикнув його в руку, він смикнувся з ножицями до нього, і вони якось самі відрізали пальці надзвичайно акуратно і швидко, як у давні часи продавці в м’ясних лавках Чикаґо нарізали бекон.

Живчик Макстон — оце буде весело. Він заслуговує на те, що скоро отримає. Берні вважає, що це Живчик винен у тому, що він так постарішав. Дзеркало каже йому, що він важить фунтів на двадцять менше, ніж важив, можливо, навіть тридцять, та яка різниця — погляньте на ті помиї, якими годують у їдальні. Живчик краде гроші, виділені на їжу, думає Берні, так само, як і на все інше. У держави, в уряду, в Медікейд, в Медікер — він краде у них у всіх. Кілька разів, коли він думав, що Чарльз Бернсайд надто далекий, щоб зрозуміти, що відбувається, Макстон просив його підписати бланк, на якому було вказано, що він переніс операції на простаті й легенях. Берні розуміє це так, що половина грошей, які Медікейд заплатив за незроблену операцію, мали б бути його. Хіба не його ім’я було зазначено в бланку?