Вона і є божевільна.
є
— Друзі… — Дейл тримає мікрофон біля самого рота, і колонки, прикріплені до найближчих дерев, жалібно виють. Він стоїть з досі підведеними руками, правицею тримаючи руку Джека, лівицею — Шнобеля. На його обличчі з’являється невеличка вражена посмішка.
— Дякую, друзі, ми дуже вдячні за підтримку, але якщо ви заспокоїтесь…
У цей момент Джек бачить її. Він одразу її впізнає, хоча не зустрічався з нею дуже давно, роки. Звичайно, адже вона плюнула йому в обличчя того дня, коли він залишив будівлю суду в Лос-Анджелесі. Плюнула і назвала покидьком, «припирайлом до стіни». «З того часу вона схудла фунтів на п’ятдесят, — думає Джек. — Можливо, й більше». Тоді він бачить руку в сумочці і ще до того, як вона її витягує, розуміє, що відбувається. Найгірше те, що він нічого не може вдіяти. Док і Дейл тримають його руки намертво. Він глибоко вдихає і кричить, як його вчили робити в таких ситуаціях — «Пістолет!» — але Дейл Ґілбертсон не чує, що він каже, і лише киває, неначе відповідає: «Так, це весело». За нею Спіді Паркер розштовхує аплодуючий веселий натовп. Було б чудово, якби він використав якийсь хороший магічний трюк — але ні. Спіді Паркер, відомий на Територіях як Паркус, просто пробиває собі шлях між рядами, в той час як жінка стоїть під платформою і витягує пістолет. Це старий «Бульдог» 32 калібру, обмотаний чорною кухонною стрічкою, і у Джека є лише з півсекунди, щоб подумати, що, можливо, він розсиплеться в неї в руці.
З того часу вона схудла фунтів на п
ятдесят
Можливо, й більше»
Пістолет
Так, це весело».
— Пістолет! — кричить знову Джек, і Док Амберсон чує його і бачить навіжену жінку, яка присіла просто перед ними.
Пістолет
— О Боже, — каже Док.
— Ванда, ні! — кричить Джек.
Ванда, ні!
Док відпускає його ліву руку (Дейл досі тримає правицю підведеною в літнє повітря), і Джек простягає її перед себе, як регулювальник вуличного руху. Перша куля Ванди Кіндерлінґ влучає просто в долоню, тоді вона цілиться ще, і куля наскрізь пролітає крізь його ліве плече.
Ванда говорить до нього. Надто багато шуму, щоб Джек міг її почути, але він знає, що вона каже: «Ось, тримай, сучий ти сину, припирач до стінки… Торні передає тобі вітання».
«Ось, тримай, сучий ти сину, припирач до стінки
Торні передає тобі вітання».