Решту п’ять куль вона відправляє Джеку Сойєру в груди і горло.
Ніхто не чує нечутні клацання, які видає «Бульдог» 32 калібру Ванди, ніхто — через плескання і веселощі, але Венделл Ґрін тримав свою камеру піднятою вгору, і коли детектив смикається назад, палець нашого улюбленого репортера просто рефлекторно натискає кнопку для висування об’єктива. Він робить вісім знімків, третій — це фотографія, яка згодом стане такою ж відомою, як світлини морських піхотинців, що піднімають прапор на Іотзіма і фото Лі Гарві Освальда, який хапається за живіт на парковці перед поліцейським відділком Даласу. На фото Венделла Джек Сойєр спокійно дивиться вниз, у напрямку жінки, що стріляє (яка є просто плямою внизу кадру), його обличчя виражає прощення. Крізь діру в долоні простягненої руки проглядається денне світло. Краплі крові, неначе рубіни, зависли в повітрі поряд з пораненим горлом.
Веселі крики і оплески припиняються, неначе їх відрізали. Це момент жахливої збентеженої тиші. Джек Сойєр двічі поранений в легені і один раз у серце, а також у руку і горло, стоїть незворушно, дивлячись на дірку нижче розчепірених пальців, але вище від зап’ястка. Ванда Кіндерлінґ пильно дивиться на нього, підвівши очі вгору, оголивши зціплені зуби. Спіді Паркер дивиться на Джека з виразом неприхованого жаху, який не можуть приховати його широкі сонцезахисні окуляри. Ліворуч від нього, вгорі, на одній зі спеціально встановлених для засобів масової інформації автовишок, які оточують платформу, молодий відеооператор втрачає свідомість і падає на землю.
Тоді раптом стоп-кадр, відзнятий Венделлом, не знаю чого, переривається, і все повертається до руху.
Ванда Кіндерлінґ кричить:
—
Її погляд злісного задоволення змінюється на більш типове приголомшене нерозуміння, коли натискання її пальця викликає лише звичайне клацання. «Бульдог-32» — порожній.
За мить її вже майже немає — зламана шия, зламане ліве плече, зламані чотири ребра — оскільки Док стрибає зі сцени на неї і кидає її на землю. Його лівий черевик випадково зачіпає голову Венделла Ґріна, але цього разу у Венделла лише виступає кров на вусі. Ну, не завжди ж йому має діставатись сповна, чи не так?
На платформі Джек Сойєр дивиться на Дейла і не вірить, намагається говорити і не може. Він похитується, залишається ще якусь мить у вертикальному положенні, а тоді валиться з ніг. Приголомшений захват на обличчі Дейла вмить змінюється на шок і страх від хвилювання. Він хапає мікрофон і кричить: