Голос Ліни став холодним.

— Я не розумію вас. Я не розумію таких людей, як ви, у яких завжди винна жінка. Якщо двоє людей роблять щось не так, і одна з них дівчинка, то це, напевно, її вина, чи не так?

— Ні, Ліно, це не так, ні…

— Це так. От якщо у когось позашлюбний роман, то чому дружина завжди ненавидить ту другу жінку? Чому вона не ненавидить свого чоловіка? Він її зрадив, він клявся любити її і бути з нею все життя. Чому не його, блін, штовхають з тієї скелі?

Вівторок, 25 серпня

Вівторок, 25 серпня

Ерін

Я вийшла з будинку рано-вранці, побігла понад річкою. Я хотіла вибігти за Бекфорд, щоб очистити голову, але, хоча повітря було промите дощем, а небо було чудового блакитного кольору, туман у моїй голові темнішав і похмурішав. Абсолютно нічого з цим місцем не зрозуміло.

Коли ми з Шоном залишили Джулс і Ліну в Млині вчора, я вже геть дійшла до ручки й була така зла, що зірвалася на нього просто в машині:

— Що відбувалося між вами й Нел Ебботт?

Він натис на гальмо так сильно, що я мало не вилетіла крізь лобове скло. Ми зупинилися посеред дороги, але Шона, схоже, це не обходило.

— Що ви сказали?

— Ви не хочете з’їхати на узбіччя? — запитала я, визираючи в дзеркало заднього огляду, але він не став цього робити. Я почувалася ідіоткою, що отак це бовкнула, не перевіривши, не підготувавши співрозмовника.

— Ви сумніваєтеся в моїй чесності? — На його обличчі був погляд, якого я не бачила раніше, твердість, з якою я ще не стикалася. — Ну? Так?

— Мене дещо на це навело, — сказала я, намагаючись говорити спокійно, — дещо натякнуло…

— Натякнуло? — У його голосі прозвучала недовіра. Машина позаду нас сигналила, і Шон знову натиснув на газ.