— Хтось натякнув, так? І ви подумали, що було б доцільно мене допитати про це?
— Шоне, я…
Ми доїхали до стоянки біля церкви. Він зупинився, перехилився через мене й відчинив пасажирські двері.
— Ви бачили мій послужний список, Ерін? — запитав він. — Тому що ваш я бачив.
— Сер, я не хотіла вас образити, але…
— Виходьте з машини.
Я не встигла зачинити двері, як він уже рвонув із місця.
Я геть задихалася, коли вибігла на пагорб на північ від будинку; я зупинилася на вершині відпочити. Ще було дуже рано — заледве минула сьома — і вся долина була до моїх послуг. Прекрасно, мирно, зручно. Я потягнулася і приготувалася до спуску. Я відчувала, що мені потрібно мчати, летіти, щоб вичерпати всі сили. Хіба це не спосіб досягти чіткості мислення?
Шон прореагував як винний. Чи як скривджений. Як людина, котру бездоказово звинувачують у нечесності. Я прискорилася. Коли він шкірився, говорячи про наші характеристики, він мав рацію. У нього вона бездоганна; а мене мало не звільнили за те, що спала з колегою, ще й молодшого віку. Тепер я мчала щодуху, я мчала на всю по схилу, не зводячи очей із дороги, із дроку на узбіччі. У Шона поважне досьє, його дуже шанують колеги. Він, як каже Луїза, хороший чоловік. Я перечепилася через камінь на дорозі й упала. Я лежала в пилюці, судомно віддихуючись. Шон Таунсенд — хороший чоловік.
Про таких багато чого можна сказати. Мій батько був хороший чоловік. Він був шанованим офіцером. Це не заважало йому спересердя колошматити мене й моїх братів, але коли моя мати поскаржилася одному з його колег, що він зламав ніс моєму молодшому братові, то колега сказав:
— Є така тонка синя лінія, сонце, і я… і я боюся, що ви просто не з того її боку.
Я встала, обтрусилася. Я нічого не могла сказати напевне. Я могла б залишитися на правильному боці тієї тонкої синьої лінії, я могла ігнорувати натяки Луїзи, не зважати на ймовірний особистий зв’язок Шона з Нел Ебботт. Але якщо я зроблю так, то не звертатиму уваги на те, що там, де є секс, є мотив. У нього був мотив позбутися Нел, і в його дружини теж. Я думала про її обличчя того дня, коли я розмовляла з нею у школі, про те, як вона говорила про Нел, про Ліну. Вона її зневажала? Її «постійний, набридливий, сексуально доступний вигляд»?
Я дісталася до підніжжя схилу й оббігла якісь зарості дроку; котедж був усього за кілька сотень ярдів, і я могла бачити: хтось стоїть біля нього. Фігура, огрядна, згорблена, у темному пальті. Не Патрік, не Шон. Наблизившись, я зрозуміла: це була стара готка,