Сімоніс робив портрети сучасників. Музик, акробатів, а також біржових маклерів, секретарів, агентів із продажу нерухомості — вони були вбрані в сучасні костюми і вихоплені світлом, що неначе струмувало з ХІХ століття. Це справляло суперечливий ефект: вас наче відкидало в невизначене майбуття, з якого теперішність буде здаватися давно минулою добою, що застаріла на століття з гаком.

— А ви що тут шукаєте?

Перед нею стояв розлючений гладкий фотограф. Вона згадала, що в неї нема поліційного посвідчення. Трохи розгубившись, вона глянула на товстуна. Майже два метри на зріст, важить напевне понад сто десять кілограмів. Велет, який не відмовляв собі в життєвих утіхах і до п’ятдесяти років скидався швидше на гору сала, ніж на мармурову стелу. На нім була чорна водолазка і бахматі джинси, схожі на лантух для картоплі. Вона второпала, нащо йому високий комір — він затуляв жаб’яче підгорля.

Сімоніс узявся кулаками в боки.

— То що, і далі мовчатимемо?

Опинившись у глухому куті, вона силувано всміхнулася.

— Перепрошую. Я Анаїс Шатле, капітан поліції.

Така заява завжди діяла немов удар. Чолов’яга напружився і конвульсивно ковтнув слину. Його подвійне підборіддя надулося, потім сіпнулося, наче тіло страшенного давуна, який щойно заглитнув газель.

— Не турбуйтеся, — докинула вона. — Мені просто треба дещо дізнатися про техніку дагеротипа.

Сімоніс розслабився. Плечі його опустилися. Підгорля охляло. Намагаючись перекричати гуркіт дрилів і молотків, він почав давати технічні пояснення, яких вона не слухала. Подумки вона дала йому хвилин із п’ять на балаканину, а потім хотіла перейти до діла.

Поки він ото балакав, вона зважувала всі «за» і «проти». Міг він бути вбивцею? Сили йому не забракло б, та не дуже він меткий. Неважко було уявити, як він одчикрижує голову бугаєві чи каструє волоцюгу, але… П’ять хвилин спливло.

— Вибачте, — урвала вона його, — як ви гадаєте, скільки дагеротипістів у Франції?

— Нас усього кілька десятків.

— А точніше?

— Понад сорок.

— А в Іль-де-Франс?

— Либонь, десятків зо два.

— Ви не могли б мені дати списка цих людей?

Гладун схилився до неї. Він був вищий од неї сантиметрів на двадцять.

— Навіщо?