Бакстер зайшла до коридору на третьому поверсі. Двоє позбавлених сну поліціянтів, які сиділи біля дверей Ешлі, підвелися, щойно почули її наближення. Бакстер витягла посвідчення і представилася.

— Напевно, вам варто зачекати кілька хвилин, — самовдоволено всміхнулася поліціянтка.

Схоже, її напарник був роздратований. Бакстер проігнорувала пораду й голосно постукала у вхідні двері.

— У мене щільний розклад, — сказала вона.

Боковим зором Бакстер помітила, що двоє поліціянтів обмінялися роздратованими поглядами.

— Я ж казала, що не думаю, щоб вони вже прокинулися.

— Вони?

Тієї миті голосно клацнув замок і двері розчинилися. Вульф саме натягував сорочку і завмер, коли побачив у дверях Бакстер.

— Привіт, — сказав він самими лише губами.

Вираз обличчя Бакстер змінився від розгубленого до ображеного і розгніваного. Не кажучи ані слова, вона стиснула кулак, крутнула плечем і всією вагою зробила випад на Вульфа. Він гарно її навчив. Задовільний удар влучив Вульфу в ліве око, і він похитнувся. Двоє поліціянтів здивовано спостерігали за цим, однак жоден із них навіть не спробував втрутитися.

Бакстер підозрювала, що зламала палець, і намагалася заглушити біль. Потім крутнулася на підборах і стрімко пішла коридором униз.

***

— Бакстер! Чи не будеш ти така ласкава зупинитися на хвилинку? — Вульф вийшов за нею з будівлі, далі вулицею і на вибоїсту стоянку. — Ненавиджу користуватися статусом ходячого трупа, але за три дні я можу померти. Будь ласка.

Неохоче, Бакстер таки зупинилася. Вона розвернулася до нього обличчям і нетерпляче схрестила руки.

— Ми не пара, — сказав Вульф, — і ніколи нею не були.

Бакстер закотила очі і розвернулася до авто.

— Ми дещо інше, — відверто сказав він, — дещо заплутаніше, несамовитіше, особливе і незрозуміле. Але ми не пара. Ти не можеш злитися на мене за це.

— Ти просто продовжуватимеш стрибати від радощів, роблячи все, що заманеться, як і завжди.