Вульф спокійно пройшов безлюдною вулицею між будівлями та поліційною загорожею, коли мимо пробігли двоє парамедиків. Він змахнув своїм посвідченням у загальному напрямку молодому поліціянту, який був надто зайнятий, стримуючи репортерів. Коли він пройшов під поліційною стрічкою, то поглянув на скульптуру Феміди, яка спостерігала з даху, завжди хитаючись на межі, а потім почав продиратися крізь натовп людей, схованих під темними парасольками.

Коли дощ посилився, він накинув на голову каптур довгого чорного пальта і пішов крізь натовп, відчуваючи, як люди проштовхуються повз нього, переступаючи через тих, хто так байдуже перекривав їм шлях та ігноруючи їхні дошкульні погляди, адже ніхто з них не знав, що серед них є чудовисько…

Вовк у овечій шкурі.