— Буду, — і це моє право. Я не вмію бути в парі. Андреа підтвердить.

Бакстер знову захотілося піти, але Вульф обережно взяв її за руку.

— Не торкайся мене! — закричала вона, і він відпустив.

— Послухай, мені просто потрібно, щоб ти знала… — Вульфу забракло слів, — …що б я не зробив…. Я ніколи не хотів образити тебе.

Бакстер опустила руки і якийсь час просто дивилася на нього.

— Викручуйся сам, Вульфе, — сказала вона й попрямувала назад до будинку Ешлі.

Вульф, здавалося, образився, проте навіть не намагався переслідувати її.

— Бакстер! — вигукнув він до неї. — Захисти маленьке дівча!

Вона продовжувала йти.

— Якщо він не зможе дістатися до Ешлі, то прийде за нею!

Бакстер звернула на шосе і зникла з очей, навіть не глянувши на нього.

***

Після не здійсненої наради вчора, Ваніта перепризначила перегляд справи на 9.30 наступного дня. Бакстер квапливо зайшла до офіса, маючи лише дві хвилини. Через Вульфа її холодна зустріч з Ешлі значно затягнулася, а потім, намагаючись повернутися до міста, вона потрапила у великий затор.

Едмундс підійшов до неї ще до того, як вона навіть не встигла покласти сумку на стіл. Він виглядав утомленим і незвично неохайним.

— Мені потрібно поговорити з тобою, — вимогливо сказав він.

— Не зараз. У мене вже й без того паскудний ранок.

— Гадаю, я дещо знайшов, але не до кінця розумію, що саме.

Бакстер бачила, як із конференц-зали за ними спостерігає Ваніта.