Вона мусила щось зробити. Мусила зустрітися з Даніелем. Лаура схопила сумочку та піджак і вийшла з дому.

Вона підійшла до подвійних дверей із великим написом угорі: «Кардіологія». Молода темношкіра медсестра сиділа за столом, і Лаура попрямувала до неї, сповнена страхом від того, що робить це насправді.

— Я можу чимось допомогти? — запитала медсестра.

— Я прийшла, щоб побачити лікаря Кавендіша.

— Він в операційній.

— Гаразд. Коли… Коли він має закінчити?

Медсестра глянула на годинник.

— Важко сказати. Щонайменше години через дві.

Обличчя Лаури спохмурніло.

— Я можу ще щось для вас зробити?

— Ні, усе гаразд. Я повернуся пізніше.

Лаура швидко пішла до того, як їй поставлять більше запитань. Від часу нещасного випадку з Даніелем вона боялася лікарень, але змирилася з тим, що доведеться почекати. Хвилини минали до болю повільно, і вона вирішила на сорок п’ять хвилин вийти кудись випити кави. Аж раптом їй сяйнула думка: «А якщо Черрі зустрічає його після змін? Якщо вона прийде сюди?» Усередині Лаури все стиснулося, і вона підвелася й знервовано пішла до благодійного магазину, наповненого в’язаним одягом від важливих покровителів, потім до подарункового з численними красивими іграшками та повітряними кульками на нитках, а потім нарешті до міні-супермаркету. Десь о пів на четверту вона знову повернулася до реєстратури.

— Лікар Кавендіш уже звільнився? — запитала Лаура в тієї ж медсестри, і вона підвела погляд і кивнула вниз на коридор.

Він був захоплений розмовою з кимось і спочатку не помітив її, тому Лаура скористалася можливістю потайки розглядати його.

Це вперше вона бачила сина в халаті, і її серце затріпотіло від гордості. Потім він підвів очі. Вона не знала, зрадів він їй чи ні. Спочатку Лаурі здалося, що вона помітила на його обличчі вираз якогось полегшення, радість, але він насупився ще до того, як вона в це повірила. Даніель підійшов до неї.

— Мамо, що ти тут робиш?

— Прийшла побачити тебе.

— Я на роботі.

— Так, знаю, але я не можу прийти до квартири, чи не так? — Лаура намагалася стримати досаду. — Я… Я залишила тобі вчора повідомлення. Я багато їх залишала.