Вона побачила сплеск провини. Він відтягнув її подалі від столу медсестер, бо знав про плітки та цікаві очі.

— Вибач… Я просто… Стільки всього сталося. — Він замовк. — Зі мною зв’язалася Венді.

Лаура глянула на нього, шокована.

— Що вона сказала?

Медсестра покликала його на ім’я. Даніель розвернувся.

— Уже йду. Я не можу говорити тут.

— Я можу дочекатися твоєї перерви.

— Вона минула п’ять годин тому, до того ж у мене вона є не завжди.

Побачивши її пригнічене обличчя, він промовив:

— Я приїду до будинку.

— Коли?

— Не знаю…

— Після зміни.

— Це буде пізно.

— Мені начхати. Але спочатку подзвони, — швидко сказала вона, знаючи, що, коли він постукає у двері, уже буде темно.

— Гаразд, я спробую.

— Обіцяєш?

Він узяв її за руку й повів до подвійних розсувних дверей. Вона зупинилася й повернулася до нього, благаючи:

— Прошу.

Емоція в її голосі зворушила його.