Зрештою Лаура промовила:

— Ти збожеволіла?

Черрі оглянула кімнату так, наче подумала, що Лаура зверталася до когось іншого.

— Ні. Я справді не знаю, що такого зробила, щоб ти мене так зненавиділа.

Лаура вже було відкрила рота, щоб відповісти, але Черрі зрозуміла, що вона збиралася сказати, і це роздратувало її.

— О, знаю, цуценя, лист Маріанні, хоча він і вирішив розлучитися з тобою сам, — зневажливо додала вона, — але все це було після того, як ти так паскудно зі мною обійшлася. Та брехня… Це… не можна пробачити.

Лаура здригнулася.

— Не можеш посперечатися, правда? Я просто дала тобі скуштувати власної пігулки. — Черрі встала й пройшла повз Лауру до кухні.

Там було темно, і єдиним джерелом світла були лампи під шафками.

— Я маю сама собі налити? — зітхнула вона, дістаючи пляшку соку з холодильника.

Лаура обережно спостерігала за нею, але нічого не говорила. Вона побачила свій телефон там, де й залишила його, і розмірковувала, чи зможе дістати його й набрати 999 так, щоб Черрі цього не помітила. Але тоді вона б точно почула голос у слухавці, до того ж Лаура не була впевнена, чи не поїхав у Черрі часом дах. Лаура знала, що, напевно, варто спробувати поговорити з нею, умовити чи щось таке, але вона нервувалася, не знаючи, з чим мала справу. Вона повільно відчинила шафку, витягла склянку й штовхнула її через стіл. Черрі глянула на неї з приємним подивуванням.

— Дякую. Бачиш, це не важко. Бути милою. — Вона налила собі соку. — Знаєш, ти зробила Даніеля жалюгідним. — Вона бачила, як спалахнули очі Лаури на саму згадку про її сина, і нетерпляче зітхнула. — Він не знає, що я тут, і зараз точно не в тому фізичному стані, щоб приїхати. Він спить, — додала вона у відповідь на стривожений погляд Лаури, — і, напевно, якийсь час не прокинеться.

— Що ти з ним зробила? — розгнівано спитала Лаура.

Черрі зупинилася, ледь ковтнувши.

— Знаєш, тобі варто хоч інколи прислухатися до себе. Він дорослий чоловік. Йому не потрібна мамуся, котра втручається в його життя. — Вона глянула на неї. — З нас вийде гарна пара, він і я. Я гарна людина. Я не зробила нічого поганого, я важко працювала задля цього.

— То ти визнаєш це? — тихо промовила Лаура.

— Що?

— Що ти планувала отримати Даніеля. Ти обрала його через те, що він має.

Черрі розгнівано стукнула склянкою об стіл. Ця жінка була така обмежена, не готова побачити речі під іншим кутом зору. Їй не подобалося те, що вона хотіла поладнати, стати кращою. Господь дозволив бідним людям думати про гроші, коли їх у них не було.

— Заради Бога. — Вона підійшла до задніх дверей і визирнула надвір. Було темно, але в саду й досі горіло світло.