— Як так, Іване Дмитровичу? — спитав Алушевський.

— Я не можу обговорювати подробиці справи генерала Голова, на жаль, не можу, але, сподіваюсь, ви розумієте, — сказав Єгоров. — І можете бути певні, це не через брак довіри до вас.

— Авжеж, я розумію, — сказав Алушевський. — Безпека є безпека.

В його голосі не вчувалося й натяку на обурення.

— Можу лише сказати, що джерело Голова має на деякий час призупинити свою діяльність. Через проблеми зі здоров’ям, доволі серйозні.

Єгоров м’яко поглянув на Алушевського.

— Наскільки довгою буде ця затримка? — спитав Алушевський. — Генералу Голову важливо не припиняти діяльність зненацька. Він мусить точно відображати попередній рівень активності. Будь-яка зміна його поведінки може стривожити супротивника, і коли генерал відновить діяльність у справі, це лише подвоїть небезпеку.

— Мені достеменно не відомо, як довго агент залишатиметься неактивним. Відновлення після операції коронарного шунтування може бути як затяжним, так і швидким. Мусимо зачекати, а там буде видно.

— З вашого дозволу, до вашого припущення я додам трохи додаткових ідей і переправлю генералу Голову.

— Безперечно, я залюбки вислухаю ваші пропозиції. Будь ласка, подайте їх, щойно закінчите роботу, — сказав Єгоров, встаючи з крісла. — Повторюся, що мені надзвичайно приємно працювати з вами. Ваше керівництво Лінією П нас дуже задовольняє.

Єгоров спрямував Алушевського до дверей і потис йому руку.

***

Начальник Американського відділу СВР генерал Володимир Андрійович Корчной зайшов до зовнішньої приймальні Єгорова з двадцятихвилинним запізненням. Особистий помічник Єгорова, Дмитрій, вийшов зі своєї кабінки й потис йому руку. Корчной вислухав жартівливі докори від двох секретарок, що сиділи за своїми столами, привітався до них на ім’я, і його глибокі карі очі блискотіли попід кошлатими сивими бровами, коли він сів на край одного столу і став розповідати їм історію:

— Якось була одна статистика про найвищі рівні подружніх зрад: на першому місці — кінозірки, на другому — актори театру, на третьому — КГБ. Одні кричать: «Я прослужив у КГБ тридцять років і жодного разу не зрадив дружину!» А інші: «От саме через таких, як ви, ми лише на третьому місці!»

Секретарки та Дмитрій засміялися. З карафки на серванті Дмитрій налив склянку води для Корчного. Одна з секретарок саме була в процесі розповіді іншого анекдоту, коли відчинилися оббиті шкірою внутрішні двері кабінету Єгорова і з’явився заступник директора. Секретарки хутко попригинали голови до столів і взялися за роботу. Дмитрій чемно кивнув Корчному, затим босу й повернувся до своєї крихітної кабінки. Єгоров оглянув зовнішній кабінет.