Він повернувся до свого кабінету.
***
Керівник Лінії П Борис Алушевський був далеко не Юрієм Назаренком. Він стукнув один раз по рамі дверей кабінету Єгорова й увійшов спокійною ходою, без будь-якої штучності. У свої сорок років він здавався старшим і заздалегідь небезпечним. Він був худий, смаглявий, запалі щоки й випнуті вилиці чисто поголені, але все одно темні. Він мав чорні мигдалевидної форми очі, міцну щелепу й великий ніс. Його чорне, як смола, волосся громадилось на голові густою копицею й було хвилясте, густе й лискуче, надаючи Алушевському вигляду члена Центрального комітету Киргизії з Бішкека. А взагалі ж він був із Санкт-Петербурга.
Начальник Лінії П (Планування та аналіз операцій) відповідав за оцінку всіх закордонних операцій СВР. Алушевський говорив бездоганною англійською після років, проведених у Лондоні. Повернувшись із Британії, Алушевський подався в планування та аналіз, бо це йому підходило. Він мав неабиякий інтелект і допитливий розум. А ще він, подумав Ваня, наївний у політичному плані. Дуже малоймовірно, що Алушевський кріт. Одначе ж, саме він давав оцінку керування вашингтонської
— Борисе, сідайте, будь ласка, — сказав Єгоров.
Він поважав Алушевського за його робочу етику й інтелігентність.
— Я тут проглянув ваші рекомендації щодо посилення заходів безпеки у Вашингтоні й даю свою згоду.
— Дякую, Іване Дмитровичу, — сказав Алушевський. — Генерал Голов — неперевершений професіонал. За ним не часто буває спостереження ФБР. Він припускає, що американці вірять, ніби офіцер його рангу й масштабу не може бути залучений до керування агентом. І в цьому наша перевага. Команда «Зета» дуже старанна, обачна. Вони нададуть додатковий захист.
Алушевський прийняв сигарету від Єгорова, яку той подав у портсигарі з червоного дерева з черепаховою кришкою.
— Дуже добре, — сказав Єгоров.
— Офіцери технічної служби
— Борисе, я б хотів, аби ви продовжували моніторити ситуацію з безпекою та наші контрзаходи. Наразі в нас з’явилося трохи додаткового часу для оцінки ситуації.